The Last Time I Saw Richard - Joni Mitchell

The last time I saw Richard was Detroit in '68

And he told me, «All romantics meet the same fate someday

Cynical and drunk and boring someone in some dark café

«You laugh,» he said, «you think you’re immune

Go look at your eyes, they’re full of moon

You like roses and kisses and pretty men to tell you

All those pretty lies, pretty lies

When you gonna realize they’re only pretty lies?

Only pretty lies, just pretty lies»

He put a quarter in the Wurlitzer

And he pushed three buttons and the thing began to whirr

And a bar maid came by in fishnet stockings and a bow tie

And she said «Drink up now, it’s gettin' on time to close.»

«Richard, you haven’t really changed,» I said, it’s just that

Now you’re romanticizing some pain that’s in your head

You got tombs in your eyes, but the songs you punched are dreamy

Listen, they sing of love so sweet, love so sweet

When you gonna get yourself back on your feet?

Oh and love can be so sweet, love so sweet

Richard got married to a figure skater

And he bought her a dishwasher and a coffee percolator

And he drinks at home now most nights with the TV on

And all the house lights left up bright

I’m gonna blow this damn candle out

I don’t want nobody comin' over to my table

I got nothing to talk to anybody about

All good dreamers pass this way someday

Hidin' behind bottles in dark cafés

Dark cafés, only a dark cocoon

Before I get my gorgeous wings and fly away

Only a phase, these dark café days

Востаннє я бачив Річарда в Детройті у 1968 році

І він  мені сказав: «Усі романтики колись спіткають однакову долю

Цинічно, п’яний і нудний хтось у темному кафе

«Ти смієшся, — сказав він, — ти думаєш, що у тебе імунітет

Іди подивись в свої очі, вони повні місяця

Ти любиш троянди, поцілунки і симпатичних чоловіків, які тобі розповідають

Вся ця гарна брехня, гарна брехня

Коли ти зрозумієш, що це лише гарна брехня?

Тільки гарна брехня, просто красива брехня»

Він поставив чверть у Wurlitzer

І він натиснув три кнопки, і річ почала завиріти

А прийшла покоївка у ажурних панчохах та метелику

І вона сказала: «Випий зараз, настав час закривати».

«Річарде, ти насправді не змінився», — сказав я, просто так

Тепер ви романтизуєте біль у вашій голові

У ваших очах є могили, але пісні, які ви пробивали, мрійливі

Слухай, вони співають про таку солодку любов, таку солодку любов

Коли ти знову станеш на ноги?

О, і любов може бути такою солодкою, любов такою солодкою

Річард одружився з фігуристкою

І він купив їй посудомийну машину та кавоварку

І зараз він п’є вдома більшість вечорів із увімкненим телевізором

І все домашнє світло залишилося яскравим

Я задую цю прокляту свічку

Я не хочу, щоб ніхто не заходив до мого столу

Мені нема про що ні з ким поговорити

Усі хороші мрійники колись пройдуть цим шляхом

Ховаюся за пляшками в темних кафе

Темні кафе, лише темний кокон

Перш ніж я отримаю свої чудові крила й полечу

Лише фаза, ці темні дні кафе