Dura Memória - Amália Rodrigues

Memória do meu bem, cortado em flores

Por ordem de meus tristes e maus fados

Deixai-me descansar com meus cuidados

Nesta inquietação dos meus amores

Basta-me o mal presente, e os temores

Dos sucessos que espero infortunados

Sem que venham, de novo, bens passados

Afrontar meu repouso com suas dores

Perdi numa hora tudo quanto em termos

Tão vagarosos e largos, alcancei;

Deixai-me, com as lembranças desta glória

Cumpre-se e acaba a vida nestes ermos

Porque neles com meu mal acabarei

Mil vidas não, uma só - dura memória…

Пам’ять про моє добро, розрізане на квіти

За наказом моїх сумних і поганих доль

Дай мені відпочити зі своїми турботами

У цьому неспокої моїх кохань

Мені вистачить і злобного подарунка, і страхів

З успіхів сподіваюся, невдач

Не прийшовши, знову ж таки, минулі товари

Зустрічайте мій відпочинок зі своїми болями

Я втратив усе в плані

Так повільно й довго, я дістався;

Залиш мене зі спогадами про цю славу

Життя наповнюється і закінчується в цих пустелях

Бо в них я закінчу зі своїм злом

Не тисяча життів, лише одне - тверда пам'ять...