かすみ (KASUMI) - Dir En Grey

You were crying with an apple candy in one hand… walking into the twilight

«Where's Mommy?"your eyes the shape of the moon burn inside my head and I hold

you.

It’s August, when the insects start to cry at the sensu shop on the Gion Hill.

The happy month of May that this child is looking foward to will not come.

Paper balloons fly high in the sky.

There, the tears overflow with the memories of the red candy ball as it melts

together until it’s gone.

I wake up at 4 o’clock in the morning by the sound of a small cry.

I put the child to sleep by reading the child’s favorite book.

Good Bye.

Paper balloons fly high in the sky.

There the tears overflow with the memories of the red candy ball as it melts

together until it’s gone.

How many more years will it take for the tears to be all gone?

The sun sets,

underneath the burial is The truth and…

13 o’clock in the afternoon, not a single sound of the wind can be heard.

Her body, still to this day,

Lie very guiet, underneath the tatami.

Ти плакала з яблучною цукеркою в одній руці… ідучи в сутінки

«Де мама?» твої очі у формі місяця горять у моїй голові, і я тримаю

ви.

Настав серпень, коли комахи починають плакати в магазині сенсу на пагорбі Гіон.

Щасливий місяць травень, якого з нетерпінням чекає ця дитина не настане.

Високо в небі літають паперові кулі.

Там сльози переливаються спогадами про червону цукеркову кульку, коли вона тане

разом, поки не зникне.

Я прокидаюся о 4 годині ранку від звуку невеликого крику.

Я засинаю дитину, читаючи улюблену книгу дитини.

До побачення.

Високо в небі літають паперові кулі.

Там сльози переливаються спогадами про червону цукеркову кульку, коли вона тане

разом, поки не зникне.

Скільки ще років знадобиться, щоб сльози зникли?

Сонце заходить,

під похованням Правда і…

О 13 годині дня не чутно жодного звуку вітру.

Її тіло досі досі,

Лежати дуже гуіет, під татамі.