The Cainian Chronicle Part III & IV: Disciplines Of Caine/Zillah And The Crone - Ancient

My wrathful cries of anguish

Filled that dismal night

I tore at my flesh and drank my crimson tears

When I glanced up Appearing in a myriad of stars

The illustrious archangel Gabriel shimmered

Like the moon in my eyes

Bringing mercy even to the damned

But why?

Why?

He spoke of a path

The path of Golconda

From which my children could once again

Inhabit the light

Without another word, he disappeared

And I conceived

I had awakened at last

Then the bright-eyed demoness

Taught me how to hide from the eyes

Of those who dare to hunt us How to command obedience

And demand respect

Soon I found myself attaining (yet) greater powers

I could alter forms, control all beasts and perceive

Beyond sight

Eventually I had to abandon Lilith

And flee from the barren lands of Nod

Set out to procreate my progeny

Caine’s children shall inherit the night

(Part IV: zillah and the crone)

Of all my children, none so beloved

My sweet Zillah, none so desired

Her tender skin, her blood so saccharine

I was mesmerized by her enchanting eyes

But she would turn from me, she had no love to me Nothing I’d provide could keep her satisfied

So I took to roam the wilderness alone

Amid the whispering trees, a wrinkled crone I did see

Crone: 'My spell can make thee win her heart

Drink of my blood then we’ll start'

Caine: 'Her (foul) blood I drank for many nights

And Zillah indeed became my wife'

Crone: 'The elixir hast bound thee

My serving thrall thou always be'

Caine: 'But after a year (and a day) her grasp (on me) had gone

With a stake through the heart, I left her to the dawn'

Мої гнівні крики муки

Наповнила ту сумну ніч

Я роздирав мою плоть і випив багряні сльози

Коли я глянув угору, з’явився серед безліч зірок

Прославлений архангел Гавриїл засяяв

Як місяць в моїх очах

Милосердя навіть до проклятих

Але чому?

Чому?

Він говорив про шлях

Шлях Голконди

З чого мої діти знову могли

Населяють світло

Не сказавши більше ні слова, він зник

І я завагітніла

Я нарешті прокинувся

Потім яскравоока демонеса

Навчив мене як сховатися від очей

Про тих, хто сміє полювати на нас. Як наказати послуху

І вимагати поваги

Незабаром я виявив, що досяг (поки що) більших сил

Я міг змінювати форми, контролювати всіх звірів і сприймати

За межами зору

Зрештою мені довелося покинути Ліліт

І тікайте з безплідних земель Нод

Взявся розмножувати своє потомство

Діти Каїна успадкують ніч

(Частина IV: Зілла і старуха)

З усіх моїх дітей ніхто не був настільки коханим

Моя мила Зілла, жодна не бажана

Її ніжна шкіра, її кров така сахаринна

Я був зачарований її чарівними очима

Але вона відвернулася від мене, вона не мала до мене любові.

Тож я взявся побродити по пустелі сам

Серед дерев, що шепочуться, я бачив зморшкувату крону

Крона: «Моє заклинання може змусити тебе завоювати її серце

Випий мою кров, тоді ми почнемо"

Кейн: «Її (неприємну) кров я пив багато ночей

І Зілла справді стала моєю дружиною

Крона: «Еліксир зв’язав тебе

Ти завжди будеш моїм слугою

Кейн: «Але через рік (і день) її хватка (меня) зникла

З колом у серце, я залишив її до світанку