Je T'Ecris - Grégory Lemarchal

Je t'écris des trottoirs de nos villes habillées en Noël

De quelques nuits d’hiver aux saveurs douces-amères

Je t'écris de ces soirs de lumières

Des yeux émerveillés de cette petite fille

Au pied d’un grand sapin sur la cinquième avenue

Je t'écris d’un départ, d’une valise oubliée

Je t'écris d’un lac blanc où ce couple patine

Je t'écris d’un désert où l'épave d’un bateau se souvient de la mer

Je t'écris d’une terre où des maisons s'écroulent

Je t'écris de Venise, où les amants s'éveillent au son de vieux clochers

Il y neigera peut-être encore cette année

Je t'écris de la mer, au large de Gibraltar le regard vers Tanger

Je t'écris de l’Afrique où l’on meurt par milliers

Des quatre coins de la terre, je t'écris des tranchées de guerres abandonnées

Je t'écris d’un baiser, de ce banc de Paris

Où deux amants s’enlacent dans leur éternité

Et que rien ni personne ne pourrait déranger

Je t'écris d’un café, de l’aile d’un avion

Où nos mémoires s’enlacent dans ton éternité

Et que rien ni personne ne pourrait m’enlever

Je t'écris de ces ciels de quart monde

Où les corps si légers d’enfants trop peu nourris s'élèvent sans faire de bruit

Je t'écris de la rue où l’on danse et l’on chante

Je t'écris du plumier d’un vieillard solitaire à la chambre oubliée

Je t'écris de la part de ces dieux impuissants aux noms desquels on tue

Je t'écris de la main de ces hommes de paix qui n’ont pas renoncé

Je t'écris de la Seine, la tour Eiffel y brille dans des reflets passés

Je t'écris du souvenir d’un baiser par milliers

Des quatre coins de la terre, je ferai le tour du monde, d’un jour très

ordinaire

Je t'écris de ce rêve de t’avoir tant aimé

Je t'écris ébloui par tant d’humanité

Я пишу тобі з тротуарів наших міст, одягнених у Різдво

Кілька гірких зимових ночей

Я пишу тобі з тих вечорів світла

Чудові очі цієї маленької дівчинки

Під високим деревом на П’ятій авеню

Пишу тобі з від’їзду, із забутої валізи

Пишу тобі з білого озера, де катається ця пара

Пишу тобі з пустелі, де уламки корабля пам’ятають про море

Я пишу тобі з краю, де руйнуються будинки

Я пишу тобі з Венеції, де закохані прокидаються під шум старих шпилів

Цього року знову може випасти сніг

Я пишу вам з моря, біля Гібралтару, дивлячись на Танжер

Я пишу вам з Африки, де вмирають тисячі

З чотирьох кінців землі я пишу тобі з покинутих бойових окопів

Я пишу тобі з поцілунком, з цієї лави в Парижі

Де двоє закоханих обіймаються у своїй вічності

І щоб ніщо і ніхто не міг заважати

Я пишу тобі з кафе, з крила літака

Де наші спогади переплітаються у вашій вічності

І ніщо і ніхто не міг мене забрати

Я пишу тобі з цього четвертого світового неба

Де тихо підносяться світлі тіла недоїданих дітей

Я пишу тобі з вулиці, де ми танцюємо і співаємо

Я пишу тобі з пенала самотнього старого в забутій кімнаті

Я пишу вам від імені тих безпорадних богів, від імені яких вони вбивають

Я пишу вам з рук тих людей миру, які не здалися

Я пишу тобі із Сени, там Ейфелева вежа сяє в минулих роздумах

Я пишу тобі з пам’яті про поцілунок тисяч

З чотирьох кінців землі я обійду світ, на дуже

звичайний

Я пишу тобі з цієї мрії про те, що я так сильно тебе кохав

Я пишу тобі, вражений такою людяністю