Je t'écris - Grégory Lemarchal

Je t'(c)cris des trottoirs de nos villes habill (c)es en No"l,

de quelques nuits d’hiver aux saveurs douces-amres

Je t'(c)cris de ces soirs de lumires,

des yeux (c)merveill (c)s de cette petite fille

au pied d’un grand sapin sur la cinquime avenue

Je t'(c)cris d’un d (c)part, d’une valise oubli (c)e

Je t'(c)cris d’un lac blanc o№ ce couple patine

Je t'(c)cris d’un d (c)sert o№ l'(c)pave d’un bateau se souvient de la mer,

je t'(c)cris d’une terre o№ des maisons s'(c)croulent

Je t'(c)cris de Venise, o№ les amants s'(c)veillent au son de vieux clochers

Il y neigera peut-Єtre encore cette ann (c)e

Je t'(c)cris de la mer, au large de Gibraltar le regard vers Tanger

Je t'(c)cris de l’Afrique o№ l’on meurt par milliers

Des quatre coins de la terre, je t'(c)cris des tranch (c)es de guerres abandonn (c)es

Je t'(c)cris d’un baiser, de ce banc de Paris

o№ deux amants s’enlacent dans leur (c)ternit© et que rien ni personne ne pourrait d (c)ranger

Je t'(c)cris d’un caf©, de l’aile d’un avion

o№ nos m (c)moires s’enlacent dans ton (c)ternit© et que rien ni personne ne pourrait m’enlever

Je t'(c)cris de ces ciels de quart monde

o№ les corps si l (c)gers d’enfants trop peu nourris s'(c)lvent sans faire de bruit

Je t'(c)cris de la rue o№ l’on danse et l’on chante

Je t'(c)cris du plumier d’un vieillard solitaire la chambre oubli (c)e

Je t'(c)cris de la part de ces dieux impuissants aux noms desquels on tue

Je t'(c)cris de la main de ces hommes de paix qui n’ont pas renonc© Je t'(c)cris de la Seine, la tour Eiffel y brille dans des reflets pass (c)s

Je t'(c)cris du souvenir d’un baiser par milliers

Des quatre coins de la terre, je ferai le tour du monde, d’un jour trs ordinaire

Je t'(c)cris de ce rЄve de t’avoir tant aim© Je t'(c)cris (c)bloui par tant d’humanit©

Я (в) кричу тобі з тротуарів наших міст, одягнених у Різдво,

кількох зимових ночей із гірко-солодкими смаками

Я (в) кричу до тебе з цих вечорів світла,

(в) чудові (в) очі цієї маленької дівчинки

під великим деревом на п'ятій алеї

Я (в)плачу тобі з (в)частини, із забутої валізи (в)е

Я (с)плачу тобі з білого озера, де катається ця пара

Я (в) кричу до тебе з г (в) гірки, де (в) бруківка човна пам'ятає море,

Я (в) плачу до вас із землі, де руйнуються будинки

Я (в) кличу вас із Венеції, де закохані дивляться під шум старих шпилів

Цього року там знову може випасти сніг

Я (в) кличу вас з моря, біля Гібралтару, дивлячись на Танжер

Я (в) кричу до вас з Африки, де ми вмираємо тисячами

З чотирьох кінців землі я (с)продаю вам шматочки покинутих воєн (в)е

Я (в) плачу вас поцілунком з цієї лави в Парижі

де двоє закоханих обіймаються у своїй (в)тричності і що ніщо й ніхто не може завадити

Я (с)плачу тобі з кафе, з крила літака

o№ наші м (с)муари вплітаються в твою (в)тричність і що ніщо і ніхто не міг відібрати в мене

Я (в) кричу вам з цього четвертого світового неба

o№ тихо піднімаються такі легкі тіла недогодованих дітей

Я (в) кричу тобі з вулиці, де ми танцюємо і співаємо

Я (в) кричу тобі з пенал самотнього старого спальня забуття (в)д

Я (в) кличу до вас від тих безпорадних богів, в імена яких ми вбиваємо

Я (в) кличу до вас з рук тих людей миру, які не здалися © Я (с) кричу вам із Сени, Ейфелева вежа сяє там у відображеннях минулого (с)

Я (в) плачу до вас від пам’яті про поцілунок тисяч

З чотирьох кінців землі я обійду світ, у звичайнісінький день

Я (в) кричу тобі з цієї мрії про те, що я так сильно тебе кохав я (в) кричу тобі (в) осліплений такою людяністю