The Big Parade - 10,000 Maniacs

Detroit to D.C., night train, capitol, parts east

Lone young man takes a seat

And by the rhythm of the rails

Reading all his mother’s mail

From a city boy in a jungle town

Postmarked Saigon

He’ll go live his mother’s dream

Join the slowest parade he’ll ever see

Her weight of sorrows carried long and carried far

«Take these, Tommy, to the wall»

Metro line to the mall site with a tour of Japanese

He’s wandering and lost until

A vet in worn fatigues

Takes him down to where they belong

Near a soldier, an ex-marine

With a tattooed dagger and eagle trembling

He bites his lip beside a widow breaking down

She takes her purple heart, makes a fist, strikes the wall

All come to live a dream

To join the slowest parade they’ll ever see

Their weight of sorrows carried long and carried far

Taken to the wall

It’s 40 paces to the year that he was slain

His hand’s slipping down the wall for it’s slick with rain

How would life have ever been the same

If this wall had carved in it one less name?

But for Christ’s sake, he’s been dead over 20 years

He leaves the letters asking

«who caused my mother’s tears

Was it Washington or the Viet Cong?»

Slow deliberate steps are involved

He takes them away from the black granite wall

Toward the other monuments so white and clean

O, Potomac, what you’ve seen

Abraham had his war too

But an honest war

Or so it’s taught in school

Детройт – округ Колумбія, нічний поїзд, Капітолій, частина на схід

Самотній молодий чоловік сідає 

І за ритмом рейок

Читаючи всю пошту своєї матері

Від міського хлопчика в містечку джунглів

Сайгон із поштовим штемпелем

Він житиме мрією своєї матері

Приєднуйтесь до найповільнішого параду, який він коли-небудь бачив

Її тяжкість смутку несла довго й далеко

«Візьми це, Томмі, до стіни»

Лінія метро до ТЦ з екскурсією японською мовою

Він блукає і губиться доки

Ветеринар у поношеному одязі

Відводить його туди, де їм належить

Біля солдат, колишній морський піхотинець

З татуйованим кинджалом і тремтячим орлом

Він кусає губу біля вдови, яка ламається

Вона бере своє фіолетове серце, стискає кулак, б’є об стіну

Усі приходять, щоб жити мрою

Щоб приєднатися до найповільнішого параду, який вони коли-небудь бачили

Їх тяжкість смутку неслась довго й далеко

Піднесено до стіни

До року, коли він був убитий, залишилося 40 кроків

Його рука сповзає по стіні, бо вона слизька від дощу

Як би життя колись було таким же

Якби на цій стіні було вирізано на одне ім’я менше?

Але ради Христа, він помер понад 20 років

Він залишає листи із запитами

«який викликав сльози моєї матері

Це був Вашингтон чи В’єтконг?»

Задіяні повільні навмисні кроки

Він відводить їх від чорної гранітної стіни

У бік інших пам’ятників такі білі й чисті

О, Потомак, що ти бачив

Авраам теж мав свою війну

Але чесна війна

Або так це вчать у школі