Verdi Cries - 10,000 Maniacs

The man in 119 takes his tea alone

Mornings we all rise to wireless verdi cries

I’m hearing opera through the door

The souls of men and women, impassioned all

Their voices climb and fall;

battle trumpets call

I fill the bath and climb inside, singing

He will not touch their pastry

But every day they bring him more

Gold from the breakfast tray, i steal them all away

And then go and eat them on the shore

I draw a jackal-headed woman in the sand

Sing of a lover’s fate sealed by jealous hate

Then wash my hand in the sea

With just three days more I’d have just

About learned the entire score to aida

Holidays must end as you know

All is memory taken home with me

The opera, the stolen tea, the sand drawing

The verging sea, all years ago

Чоловік у 119 п’є чай сам

Вранці ми встаємо до бездротових верді криків

Я чую оперу через двері

Душі чоловіків і жінок, пристрасні всіх

Їхні голоси піднімаються й падають;

бойові труби кличуть

Я наповнюю ванну і залізаю всередину, співаючи

Він не торкатиметься їхньої випічки

Але з кожним днем ​​приносять йому все більше

Золото з підносу для сніданку, я їх все краду

А потім підіть і з’їжте їх на березі

Я намалюю жінку з головою шакала на піску

Співайте про долю коханого, скріплену ревнивою ненавистю

Тоді вмию руку в морі

Лише за три дні я мав би лише

Про дізнався весь рахунок до aida

Як ви знаєте, свята мають закінчитися

Усе — пам’ять, яку я забрала додому

Опера, вкрадений чай, пісочний малюнок

Море на межі, усі роки тому