Стыдно - Женя Ефимова

Мне стыдно за все что тебе написано,

Ну, в плане стихов, песен и писем,

Наверное, стоило молчать,

Чтобы не испортить.

Мне больно за тех, кто в тебя врывается,

А за тем кается, маются, молится.

Но все бестолку.

Бес толкнул.

И падаем, падаем, падаем.

Я.

Бестолку, здесь все бестолку.

И мы падаем, падаем, падаем.

Я.

Мне страшно за наши,

Мечтанья и цели.

Было бы как раньше,

Летели б недели вдаль.

Зима.

Ай, больно.

За наше за счастье,

За тех и за этих,

Уедем подальше,

От глаз и соседей,

Отключим друг друга и мобильные сети,

И будем руками ловить только ветер,

Тишина на репите.

И маленькой точкой на этой планете,

Тихонько взорвемся и будем как дети,

Рыдать и смеяться,

И может быть встретим,

Последний рассвет,

И последние эти дни,

Где мы бесконечны, мы влюблены.

Но все бестолку.

Бес толкнул.

И падаем, падаем, падаем.

Я.

Бестолку, здесь все бестолку.

И мы падаем, падаем, падаем.

Я.

Мне стыдно за все что тебе написано,

Теперь еще и эта песня.

Мені соромно за все, що тобі написано,

Ну, у плані віршів, пісень та листів,

Напевно, варто було мовчати,

Щоб не зіпсувати.

Мені боляче за тих, хто в тебе вривається,

А за тим кається, маються, молиться.

Але все безглуздя.

Біс штовхнув.

І падаємо, падаємо, падаємо.

Я.

Безглуздя, тут все безглуздя.

І ми падаємо, падаємо, падаємо.

Я.

Мені страшно за наші,

Мрія та цілі.

Було б як раніше,

Летіли б тижні в далечінь.

Зима.

Ай, боляче.

За наше за щастя,

За тих та за цих,

Поїдемо подалі,

Від очей та сусідів,

Відключимо один одного та мобільні мережі,

І будемо руками ловити лише вітер,

Тиша на репіті.

І маленькою точкою на цій планеті,

Тихенько вибухнемо і будемо як діти,

Ридати і сміятися,

І може бути зустрінемо,

Останній світанок,

І останні ці дні,

Де ми нескінченні, ми закохані.

Але все безглуздя.

Біс штовхнув.

І падаємо, падаємо, падаємо.

Я.

Безглуздя, тут все безглуздя.

І ми падаємо, падаємо, падаємо.

Я.

Мені соромно за все, що тобі написано,

Тепер ще й ця пісня.