Мало - Женя Ефимова

Я украду тебя у всех на виду,

Ты будешь кричать,

Я больше не буду,

Знаешь, больше не надо.

Я украду тебя, а может и вовсе не найду,

Вот это досадно, вот это засада.

И честно забуду я,

Меняю погоду вы,

Все за свободу,

Но что-то как-то безысходно.

Земля уходит из под ног,

Мне воздуха мало,

Прости меня мама,

Но кажется я попала.

Пополам, меня на части.

Поломало тебя, ну здравствуй.

Пополам, меня на части.

Поломало тебя, ну здравствуй.

Я буду долго смотреть,

Пытаясь понять,

А что теперь делать,

Ведь все беспределы уже в моем теле.

Ты будешь искать пути под прикрытием,

Но нет в этом сути,

Ведь все мы на одной планете,

Те больше не верят,

Эти все о своей погоде,

Но знаете, у вас все как-то не выходит.

Земля уходит из под ног,

Мне воздуха мало,

Прости меня мама,

Но кажется я попала.

Пополам, меня на части.

Поломало тебя, ну здравствуй.

Пополам, меня на части.

Поломало тебя, ну здравствуй.

Я полюблю тебя у всех на виду, ты будешь молчать и улыбаться.

Я вкраду тебе у всіх на очах,

Ти будеш кричати,

Я більше не буду,

Знаєш, більше не треба.

Я вкраду тебе, а може і зовсім не знайду,

Ось це прикро, ось це засідка.

І чесно забуду я,

Змінюю погоду ви,

Все за волю,

Але щось якось безвихідно.

Земля йде з-під ніг,

Мені повітря мало,

Вибач мені мама,

Але здається, я потрапила.

Навпіл, мене на частини.

Поломало тебе, ну привіт.

Навпіл, мене на частини.

Поломало тебе, ну привіт.

Я довго дивитимусь,

Намагаючись зрозуміти,

А що тепер робити?

Адже всі свавілля вже в моєму тілі.

Ти шукатимеш шляхи під прикриттям,

Але ні в цьому суті,

Адже всі ми на одній планеті,

Ті більше не вірять,

Ці все про свою погоду,

Але знаєте, у вас якось не виходить.

Земля йде з-під ніг,

Мені повітря мало,

Вибач мені мама,

Але здається, я потрапила.

Навпіл, мене на частини.

Поломало тебе, ну привіт.

Навпіл, мене на частини.

Поломало тебе, ну привіт.

Я полюблю тебе у всіх на очах, ти мовчатимеш і посміхатимешся.