Степной волк - Женя Любич

Ты встаешь в семь утра

Каждый день ложишься до двенадцати

Как порядочный гражданин

Видишь сны, в которых нет вибраций

Кто заставил тебя жить

В этой спертой, комнатной температуре?

А я зачем-то беру будильник

И бужу тебя, как дура

Припев:

Где этот зверь в тебе?

Где этот волк, отбившийся от стаи?

Где этот нерв в тебе?

Но никто его толком не узнает

Никогда, никогда, никогда, никогда…

Никогда, никогда, никогда, никогда…

В тонкой белой скорлупе

Мы растем, как будто не родившись

Мы выбиваемся из сил

Впопыхах забыв о том, что ищем

Выход где-то впереди

Только он совсем не очевиден

И ты идешь на работу с улыбкой,

А я почти собралась на митинг

Припев.

Ти встаєш о сьомій ранку

Щодня лягаєш до дванадцяти

Як порядний громадянин

Бачиш сни, в яких немає вібрацій

Хто змусив тебе жити

У цій спертій, кімнатній температурі?

А я нащось беру будильник

Ібуду тебе, як дурниця

Приспів:

Де цей звір у тебе?

Де цей вовк, що відбився від зграї?

Де цей нерв у тебе?

Але ніхто його до ладу не дізнається

Ніколи, ніколи, ніколи, ніколи.

Ніколи, ніколи, ніколи, ніколи.

У тонкій білій шкаралупі

Ми ростемо, ніби не народившись

Ми вибиваємось із сил

Поспіхом забувши про те, що шукаємо

Вихід десь попереду

Тільки він зовсім не очевидний

І ти ідеш на роботу з усмішкою,

А я майже зібралася на мітинг

Приспів.