Ракета - Женя Любич

Утренняя ракета взлетает, и ее поймают

Замкнутые пространства,

Только не хватает…

Он, наверное, не знает, что еще не проснулась,

Но он все-таки мечтает,

Чтобы прикоснулась…

Больше, больше, больше, больше тепла

В этих острых зарядах,

Громче, громче, громче, громче звала

Тишина снарядов,

Дальше, дальше, дальше даже нельзя,

Не то будет хуже,

Ну же, ну же, ну почему

Ему это нужно?

Раненные минуты — кометы, видно, нас застали,

Снова ранние газеты сильно опоздали,

Я, наверное, невольно собираю в одно

Механические волны — ну и что с того?

Утренняя ракета взлетает, и ее поймают

Замкнутые пространства… питают,

Только не хватает…

Он, наверное, не знает, что еще не проснулась,

Но он все-таки мечтает, чтобы прикоснулась…

Ранкова ракета злітає, і її зловлять

Замкнуті простори,

Тільки не вистачає…

Він, мабуть, не знає, що ще не прокинулася,

Але він все-таки мріє,

Щоб торкнулася…

Більше, більше, більше, більше тепла

В цих гострих зарядах,

Гучніше, голосніше, голосніше, голосніше кликала

Тиша снарядів,

Далі, далі, далі навіть не можна,

Не то буде гірше,

Ну ж, ну ж, ну чому

Йому це потрібне?

Поранені хвилини — комети, видно, нас застали,

Знову ранні газети запізнилися,

Я, мабуть, мимоволі збираю в одно

Механічні хвилі - ну і що з того?

Ранкова ракета злітає, і її зловлять

Замкнуті простори… живлять,

Тільки не вистачає…

Він, мабуть, не знає, що ще не прокинулася,

Але він все-таки мріє, щоб торкнулася...