Дно - Зараза

Районов полотно я каждый день вижу в окно

И всё равно что тут земля уходит из-под ног:

Оно такое у меня одно, одно (одно, одно)

Моё родное дно!

Районов полотно я каждый день вижу в окно

И всё равно что тут земля уходит из-под ног:

Оно такое у меня одно, одно (одно, одно)

Моё родное дно!

И тут на дне, увы, далеко не Атлантида

Оплот бандитов, поселок воровского типа

И отчего, я не пойму, быть может от ботинка

Вновь на экране полутреснувшем дрожит картинка?

И как пройти не скажет ни один ориентир

Застряли как в болоте тина.

Мы, на полпути

Ведь нас тут держит слишком сильно, как ты не крути

Уйти из жизни здесь единственный резон уйти

Голод не тётка, мети метёлка пути

Пока не встало сердечко в моей груди

Решаю вечный вопрос: «Как насуетить

Немножечко радости среди серости?»

Немножечко радости среди серости

(Немножечко радости среди серости)

Районов полотно я каждый день вижу в окно

И всё равно что тут земля уходит из-под ног:

Оно такое у меня одно, одно (одно, одно)

Моё родное дно!

Районов полотно я каждый день вижу в окно

И всё равно что тут земля уходит из-под ног:

Оно такое у меня одно, одно (одно, одно)

Моё родное дно!

Утром Бикини Боттом, под вечер грязный Готэм

Я поднимаюсь в старом лифте к балконам высотным

Чтоб ещё раз окинуть взором сонным

Пейзаж, что жабы здесь зовут болотом, вот он

Струится дым из башен нескончаемым потоком

И чтобы мотыльком взлететь, покинув чахлый кокон

Тебя должно как минимум ударить током,

А я за миг своей свободы благодарен этим строкам

Во как!

(Во как!)

Солнце подсветит фарой

Уйдёт туман, накрывший рваные тротуары,

Но Даже сидя на горбу многоэтажки старой

Не видно ничего, кроме города Чебоксары

(Ниче-ничего кроме города Чебоксары)

Районов полотно я каждый день вижу в окно

И всё равно что тут земля уходит из-под ног:

Оно такое у меня одно, одно (одно, одно)

Моё родное дно!

Районов полотно я каждый день вижу в окно

И всё равно что тут земля уходит из-под ног:

Оно такое у меня одно, одно (одно, одно)

Моё родное дно!

(Моё родное дно…)

Районове полотно я кожного дня бачу у вікно

І все одно що тут земля йде з-під ніг:

Воно таке у мене одне, одне (одне, одне)

Моє рідне дно!

Районове полотно я кожного дня бачу у вікно

І все одно що тут земля йде з-під ніг:

Воно таке у мене одне, одне (одне, одне)

Моє рідне дно!

І тут на дні, на жаль, далеко не Атлантида

Оплот бандитів, селище злодійського типу

І чому, я не розумію, можливо від черевика

Знову на екрані напівтріснутим тремтить картинка?

І як пройти не скаже жодний орієнтир

Застрягли як у болоті тину.

Ми, на півдорозі

Адже нас тут тримає занадто сильно, як ти не крути

Піти з життя тут єдиний резон піти

Голод не тётка, мети метелка шляху

Поки не встало серце в моїх грудях

Вирішаю вічне запитання: «Як насупити

Трохи радості серед сірості?

Трохи радості серед сірості

(Трішки радості серед сірості)

Районове полотно я кожного дня бачу у вікно

І все одно що тут земля йде з-під ніг:

Воно таке у мене одне, одне (одне, одне)

Моє рідне дно!

Районове полотно я кожного дня бачу у вікно

І все одно що тут земля йде з-під ніг:

Воно таке у мене одне, одне (одне, одне)

Моє рідне дно!

Вранці Бікіні Боттом, надвечір брудний Готем

Я піднімаюсь у старому ліфті до балконів висотних

Щоб ще раз окинути сонним поглядом

Краєвид, що жаби тут звуть болотом, ось він

Струмиться дим з башт нескінченним потоком

І щоб метеликом злетіти, залишивши чахлий кокон

Тебе має як мінімум вдарити струмом,

А я за мить своєї свободи вдячний цим рядкам

Ось як!

(Ось як!)

Сонце підсвітить фарою

Піде туман, що накрив рвані тротуари,

Але Навіть сидячи на горбу багатоповерхівки старої

Не видно нічого, крім міста Чебоксари

(Нічого нічого крім міста Чебоксари)

Районове полотно я кожного дня бачу у вікно

І все одно що тут земля йде з-під ніг:

Воно таке у мене одне, одне (одне, одне)

Моє рідне дно!

Районове полотно я кожного дня бачу у вікно

І все одно що тут земля йде з-під ніг:

Воно таке у мене одне, одне (одне, одне)

Моє рідне дно!

(Моє рідне дно…)