Обессутил - Заги Бок

Из тех сотен, давай по красоте замутим.

Успел забыть, забить, заснуть, обессутил.

Бросил на пол пути - толи в подпитии, толи в поддутии;

Толи всё прокутил, не потянул по валюте.

В старом худи, в безумии один на студии.

Проебал все прелюдии революции.

Теперь, ещё сложней понять, кто все эти люди,

Что доселе засесть успели в груди.

Бывало клёво, бывало мутило;

Бывало вёл себя, как мудила -

Ходил на месте, худел, терял силы;

И в огне жёг, и в воде гасил их.

Но я, по прежнему надёжно в своей низине.

Ещё не дно, но ты б тут быстро сносил всё зимнее.

Так что не проси, даже приблизительно

О чём-либо с этим всвязи, ёба!

Спасибо.

Что пережил, что пережил, что прожил -

Всё то же, да всё уже не то.

Что было реже ближе, что было дороже -

Всё то же, да всё уже не то.

Что брал за грош, что собирал по крупицам из крошек;

Что было небрежно отложено на попозже.

И это отражение рожи в луже -

Всё то же...

А ведь сам же загнался в это прокрустово ложе,

Так стараясь быть не похожим на самого же себя.

Но соглашаясь на плохое, не найдя хорошего -

И рисуя себе иллюзорные препятствия.

Скрепя сердце закрылся на замок;

Занемог хоть на как сам - и отвечал, что сам ок.

Но будучи близорук - так и остался босоног,

Не заметив, как вдруг остановился станок.

Да, я помню много таких остановок.

И то, что жизнь-говно, - вывод давно не из новых.

И лишь то, что не завёл себе верного нарезного

Не дало покинуть эту вереницу биномов.

Под пеленой в пол жизни длиною даже не вышел в ноль,

Только невольно перешёл на бемоль.

Изучая поперёк и вдоль, как обезболивает алкоголь -

Не нашёл ни на долю, в чём соль?!

Что пережил, что пережил, что прожил -

Всё то же, да всё уже не то.

Что было реже ближе, что было дороже -

Всё то же, да всё уже не то.

Что брал за грош, что собирал по крупицам из крошек;

Что было небрежно отложено на попозже.

И это отражение рожи в луже -

Всё то же, да всё уже не то.

И змея логово и Божье ложе;

И ложь, что всё также так же на правду похожа.

И нож так и не вынутый из ножен;

Тревожные сирены неотложек.

И что бросало в холод, и что пробирало до дрожи,

И чем был до невозможного восторжен.

Слышь, и ты тоже -

Всё то же, да всё уже не то!

З тих сотень, давай по красі замутимо.

Встиг забути, забити, заснути, знесулив.

Кинув на підлогу шляху - толі напідпитку, толі в піддутті;

Толі все прокутив, не потягнув валютою.

У старому худорлявому, в божевільні один на студії.

Проебал усі прелюдії революції.

Тепер, ще складніше зрозуміти, хто всі ці люди,

Що досі засісти встигли в грудях.

Бувало кльово, бувало каламутило;

Бувало поводився, як мудила -

Ходив на місці, худнув, втрачав сили;

І у вогні палив, і у воді гасив їх.

Але я, як і раніше, надійно у своїй низині.

Ще не дно, але ти тут швидко зносив би все зимове.

Так що не проси, навіть приблизно

Про що-небудь із цим зв'язку, еба!

Спасибі.

Що пережив, що пережив, що прожив

Все те саме, та все вже не те.

Що було рідше ближче, що було дорожче -

Все те саме, та все вже не те.

Що брав за гріш, що збирав по крихтах із крихт;

Що було недбало відкладено на пізніше.

І це відображення пики в калюжі -

Все теж...

А сам же загнався в це прокрустове ложе,

Так намагаючись бути не схожим на самого себе.

Але погоджуючись на погане, не знайшовши хорошого -

І малюючи собі ілюзорні перешкоди.

Скріпивши серце, закрився на замок;

Занедужав хоч як сам - і відповідав, що сам бл.

Але будучи короткозорим - так і залишився босоніг,

Не помітивши, як раптом зупинився верстат.

Так, я пам'ятаю багато таких зупинок.

І те, що життя-головне, - висновок давно не з нових.

І лише те, що не завів собі вірного нарізного

Не дало покинути цю низку біномів.

Під пеленою в пів життя довжиною навіть не вийшов у нуль,

Тільки мимоволі перейшов на бемоль.

Вивчаючи поперек і вздовж, як знеболює алкоголь.

Чи не знайшов ні на долю, в чому сіль?!

Що пережив, що пережив, що прожив

Все те саме, та все вже не те.

Що було рідше ближче, що було дорожче -

Все те саме, та все вже не те.

Що брав за гріш, що збирав по крихтах із крихт;

Що було недбало відкладено на пізніше.

І це відображення пики в калюжі -

Все те саме, та все вже не те.

І змія лігво та Боже ложе;

І брехня, що так само на правду схожа.

І ніж так і не вийнятий з піхов;

Тривожні сирени невідкладних.

І що кидало в холод, і що пробирало до тремтіння,

І чим був до неймовірного захоплений.

Чуєш, і ти теж -

Все те саме, та все вже не те!