Ljubav Udara Tamo Gdje Ne Treba - Zabranjeno pušenje

Podno planina i orlovih krila on je pio potok s izvora

Vode su tekle, a srne bi rekle raja eno malog Milana

Vatra s ognjišta je grijala pet sjenki sa zidova

A na zidu Zvezda crvena, Bijelo Dugme i Sveti Nikola

Pored kuće štala

U štali sjeno ispod sjena maljutka

Sestra se bila dobro udala

A u brata firma krenula

Al' otac je bio tmuran na dan Arhanđela Gavrila

Govorio je svečano riječima predaka

Mog dedu su jurili Turci, a vašeg Austrija

Ja sam bježo od ustaškog noža, od tada sam sjed

Opet je vrijeme da se Srpstvo brani puškom

Stante djeco u red

Fazila je bila meka svila prava vila, samo bez krila

Babo joj je trgovo kožom od Visokog pa do Goražđa

U kući vazda osmjesi, baklava i puna tepsija

Imala je četiri brata, četiri vita jelena

Al' majka je suzna klanjala na prvi dan Bajrama

Babo je zborio mirno, kao stari hadžija

Mora se djeco braniti Bosna, naša jedina

Zagleda se tad u brata brat

Nema sumnje počinje rat

Bila je noć i bila je hladna smještena vješta zasjeda

Akciju su vodila četiri brata, četiri vita jelena

Odjeknu lelek klancima, prosu se krv rijekama

Žive uhvatiše par momaka

Živog i brata Milana

Kontraofanziva kao što to biva bila je zestoka

Srpsku vojsku vodio je lično pukovnik Slavko Lisica

Noć se okrenu naopako, nema više ni svitanja

Po srušenoj čaršiji lutao je Milan

Tražeć brata rođena

Al' umjesto brata ispod jorgovana stajala je lijepa Fazila

Ti ideš sada samnom jasna su pravila

Tvoja braća drže moga brata

Slijedi razmjena

Ništa ti se neće desit ako budeš pametna

Al' ljubav udari često tamo gdje ne treba

I kad joj se čovjek najmanje nada

A kad ljubav udari strasno tu stiže i nesreća

I u plamenu sve obično strada

Pet dana je sjedila u uglu, kao pet stotina godina

Pet noći od straha pet jutara bez dodira

Šesti dan se u njima probudi luda bečtija

Šesti dan, kao san, ljubav se rodila

Blagi dodir usnama, jebena je sudbina

Zar ti je mala Turkinja mozak popila

Zar ti ništa ne znače srpstvo i Sveti Nikola

Zar da ti brata na kolac nabiju, govorila je rodbina

Zar ne znaš da je rat, đe ziviš ti

Ona ostaje samnom jeb’te se svi

I uzalud je stig’o haber da je spremna razmjena

Uzalud je babo slao novce

Vrati nam se jedina

Moja je ovdje zadnja, ja ne idem od Milana

Jer ljubav udari često tamo gdje ne treba

I kad joj se čovjek najmanje nada

A kad ljubav udari strasno tu stiže i nesreća

I u plamenu sve obično strada

Sve do zime nisu izlazili iz svog malog brloga

Prokleti da su Milan i Fazila i od Boga i od naroda

Kažu da ih je grijala neka đavolja ljubav vatrena

Kažu da je ta vrela ljubav jedne noći kuću zapalila

Gorio je strašan plamen iznad bosanskih planina

A vojska tvrdi da tjela nisu nigdje nađena

Neke babe su ih vidjele da lete poput anđela

Primila ih je Amerika javio je novinar Reutera

Ali nije znao tačno ko je dobio azil

Milan i Fazila il' Milana i Fazil

Jer ljubav udari često tamo gdje ne treba

I kad joj se čovjek najmanje nada

A kad ljubav udari strastno tu stiže i nesreća

I u plamenu sve obično strada

Podno planina i orlovih krila on je pio potok s izvora

Біля підніжжя гір і орлиних крил він пив струмок із джерела

Потекли води, а олень сказав би, рай маленького Мілана

Вогонь з вогнища зігрівав п’ять тіней від стін

А на стіні Червона зірка, Білий ґудзик і Святий Миколай

Поруч із сараєм

В коморі тінь під тінями малого

Сестра була добре заміжня

І почалася компанія мого брата

Але батько був похмурий у день архангела Гавриїла

Він говорив урочисто словами своїх предків

Мого діда турки гнали, а твого Австрія

Від устаського ножа я втік, відтоді сиджу

Знову час захищати Сербію з гвинтівки

Встаньте, діти

Фазіла була справжньою феєю з ніжного шовку, тільки без крил

Її бабуся торгувала шкірою від Високо до Горажде

У хаті завжди усмішки, пахлава та повна запіканка

Вона мала чотирьох братів, чотирьох оленів

Але мати пролила сльози в перший день Ід

Бабо говорив спокійно, як старий паломник

Дітей має захищати Боснія, наша єдина

Потім він витріщився на брата

Без сумніву, війна починається

Була ніч, і там була влаштована вміла засідка

Акцію очолили четверо братів, четверо оленів

Виття лунало по ущелинах, кров розливалася по річках

Пару хлопців спіймали живими

Живий і брат Мілан

Контрнаступ, як це буває, був запеклим

Сербську армію очолив особисто полковник Славко Лісиця

Ніч перевернулася, світанку вже не було

Мілан блукав по зруйнованому базару

Шукаю брата народженого

Але замість брата під бузком стояла красуня Фазіла

Ти йди зі мною, правила ясні

Ваші брати тримають мого брата

Далі йде обмін

З тобою нічого не станеться, якщо ти будеш розумний

Але кохання часто вдаряє туди, куди не повинно

І коли на неї найменше сподівається

А коли любов вражає пристрасно, приходить нещастя

А в полум’ї зазвичай все страждає

Вона сиділа в кутку п’ять днів, як п’ятсот років

П'ять ночей зі страху п'ять ранків без дотиків

На шостий день в них прокинувся шалений звір

На шостий день, як сон, народилася любов

Легкий дотик вуст — доля доля

Маленька туречка випила твій мозок?

Сербство і святий Миколай для вас нічого не значать?

Якщо твого брата посадити, розповіли родичі

Хіба ти не знаєш, що це війна, ти будеш жити

Вона залишиться зі мною, до біса всіх

І даремно прийшла звістка, що обмін готовий

Даремно бабуся надіслала гроші

Повертайся до нас сам

Моя тут остання, я не покидаю Мілан

Бо любов часто вдаряє туди, де не повинно

І коли на неї найменше сподівається

А коли любов вражає пристрасно, приходить нещастя

А в полум’ї зазвичай все страждає

До зими вони не виходили зі свого маленького лігва

Прокляти Мілан і Фазіла як від Бога, так і від людей

Кажуть, що їх зігріла якась диявольська полум’яна любов

Кажуть, що гаряче кохання однієї ночі підпалило дім

Над боснійськими горами палало страшне полум’я

А військові стверджують, що тіл ніде не знайшли

Деякі бабусі бачили, як вони літали, як ангели

Їх прийняла Америка, повідомляє журналіст Reuters

Але він точно не знав, кому надано притулок

Мілан і Фазіл або «Мілан і Фазіл».

Бо любов часто вдаряє туди, де не повинно

І коли на неї найменше сподівається

А коли любов вражає пристрасно, приходить нещастя

А в полум’ї зазвичай все страждає

Біля підніжжя гір і орлиних крил він пив струмок із джерела