Jugo 45 - Zabranjeno pušenje

Kažu da su čuda svijeta

Piramide afričke

Kažu da su čuda svijeta

Velike rijeke Indije

Al' nijedno čudo nije bilo

Ravno onome

Kad je stari uparkir’o

U bašću Jugu 45

Skupio se sav komšiluk

I pola rodbine

Ono pola nije moglo

Nije moglo od muke

Stara napravila mezu

Ispekla 'urmašice

Stari otiš'o u granap

Po još logistike

Bilo je to dobro vrijeme

Sve na kredit, sve za raju, jarane

U auto naspi čorbe

Pa u Trst po farmerke

Bilo je to dobro vrijeme

Te na izlet, te malo na more

U kući puno smijeha

U bašći Jugo 45

Vozio ga čika Franjo

Da proda jabuke

Vozio komšija Momo

Da mu zenu porode

Vozio ga dajdža Mirso

Kad je iš'o u kurvaluke

Vozio ga malo I ja

Kad bi mazn’o ključeve

Virio sam jedno veče

Iz bašće čuo glasove

Momo, Franjo, dajdža Mirso

Nešto tiho govore

Onda pružiše si ruke

Na komšiju se ne može

Onda popiše po jednu I razguliše

Izgledao je baš mali to veče

Naš Jugo 45

Pobjegli smo jednog jutra

S dvije kese najlonske

Prvo malo Lenjinovom

Pa preko Ljubljanske

Danas nam je mnogo bolje

Novi grad I novi stan

Stari nam je postao fora

Kantonalni ministar

Ali meni je u glavi

Uvijek ista slika, isti fleš

Stara kuća, mala bascća

I u njoj Jugo 45…

Кажуть, що вони чудеса світу

Піраміди Африки

Кажуть, що вони чудеса світу

Великі річки Індії

Але дива не було

Прямо до цього

Коли старий припаркувався

У саду Півдня 45

Зібралася вся околиця

І половина родичів

Та половина не могла

Він не міг втриматися

Стара зробила мезу

Вона пекла урмашице

Старий пішов до гранапу

Для додаткової логістики

Це був гарний час

Все в кредит, все для неба, друже

Він налив супу в машину

Ну в Трієсті за джинсами

Це був гарний час

Ти в подорожі, ти трохи на морі

У домі багато сміху

У саду Юго 45

Вів дядько Франьо

Продавати яблука

Вів сусід Момо

Народити йому дружину

Його керував дядько Мірсо

Коли він пішов до повій

Я теж на ньому їздив трохи

Якби тільки він міг вкрасти ключі

Одного разу вночі я зазирнув

Він почув голоси з саду

Момо, Франьо, дядько Мірсо

Говорять щось тихенько

Потім простягнув руки

Не можна нападати на сусіда

Потім записав по одному й роздягався

Того вечора він виглядав дуже маленьким

Наш Південь 45

Одного ранку ми втекли

З двома нейлоновими сумками

Спочатку трохи Леніна

Ну, через Любляну

Нам сьогодні набагато краще

Нове місто і нова квартира

Старий став до нас прохолодним

Кантональний міністр

Але це в моїй голові

Завжди та сама картина, той самий спалах

Старий будинок, маленький сад

А в ньому Jugo 45…