Ревность - Юлия Морозова

Давно знакомы, с детства, но для тебя — я только друг.

А так хочу согреться в объятиях нежных твоих рук.

Другой ты даришь ночи под звуки тёплого дождя,

А я ревную очень, покой себе не находя.

Ревность сводит с ума!

Ворвалась, как непрошенный гость.

Знаю, справлюсь сама, но пронзает мне сердце насквозь.

Ревность сводит с ума и равняются силы нулю.

Знаю, справлюсь сама;

Ненавижу тебя и люблю!

Скрывая чувства где-то в пространстве собственной души,

Боюсь признаться в этом и продолжаю жить во лжи.

Она — твоя невеста, готов весь мир ей подарить.

А для меня нет места, смогу лишь только другом быть.

Ревность сводит с ума!

Ворвалась, как непрошенный гость.

Знаю, справлюсь сама, но пронзает мне сердце насквозь.

Ревность сводит с ума и равняются силы нулю.

Знаю, справлюсь сама;

Ненавижу тебя и люблю!

Ревность сводит с ума;

Ревность сводит с ума;

Ревность сводит с ума;

Ворвалась, как непрошенный гость.

Знаю, справлюсь сама, но пронзает мне сердце насквозь!

Ревность сводит с ума, и равняются силы нулю.

Знаю, справлюсь сама;

Ненавижу тебя и люблю!

Ревность сводит с ума!

Ворвалась, как непрошенный гость.

Знаю, справлюсь сама, но пронзает мне сердце насквозь.

Ревность сводит с ума и равняются силы нулю.

Знаю, справлюсь сама;

Ненавижу тебя и люблю!

Ревность сводит с ума;

Ревность сводит с ума!

Давно знайомі, з дитинства, але для тебе я тільки друг.

А так хочу зігрітися в обіймах ніжних твоїх рук.

Інший ти даруєш ночі під звуки теплого дощу,

А я ревну дуже, спокій собі не знаходячи.

Ревнощі зводить з розуму!

Увірвалася, як непроханий гість.

Знаю, впораюся сама, але пронизує мені серце наскрізь.

Ревність зводить з розуму і рівняються сили нулю.

Знаю, впораюся сама;

Ненавиджу тебе і люблю!

Приховуючи почуття десь у просторі власної душі,

Боюся зізнатися в цьому і продовжую жити в брехні.

Вона — твоя наречена, готовий увесь світ їй подарувати.

А для мене немає місця, зможу тільки іншим бути.

Ревнощі зводить з розуму!

Увірвалася, як непроханий гість.

Знаю, впораюся сама, але пронизує мені серце наскрізь.

Ревність зводить з розуму і рівняються сили нулю.

Знаю, впораюся сама;

Ненавиджу тебе і люблю!

Ревнощі зводить з розуму;

Ревнощі зводить з розуму;

Ревнощі зводить з розуму;

Увірвалася, як непроханий гість.

Знаю, впораюся сама, але пронизує мені серце наскрізь!

Ревність зводить з розуму, і рівняються сили нулю.

Знаю, впораюся сама;

Ненавиджу тебе і люблю!

Ревнощі зводить з розуму!

Увірвалася, як непроханий гість.

Знаю, впораюся сама, але пронизує мені серце наскрізь.

Ревність зводить з розуму і рівняються сили нулю.

Знаю, впораюся сама;

Ненавиджу тебе і люблю!

Ревнощі зводить з розуму;

Ревнощі зводить з розуму!