Между строчек - Юлия Михальчик

Ты его не ждала — нет,

Ты не знала какой он.

Не гасила в ночи свет,

Прогоняла плохой сон.

Убегала туда вдаль,

Повторяла себе — пусть.

Ты его не ждала — жаль,

Он умеет лечить грусть.

Историю между строчек

Когда-то ты прочитаешь —

И в этом безумном мире,

Ты сразу его узнаешь.

Там линии на ладонях

Дыханием согревает.

Почувствуешь ты однажды

Такое бывает.

Такое бывает.

Не всегда говоришь: «Стоп»,

Приручая свою боль.

Иногда может быть сто,

Иногда может быть боль.

Барабанил в окно дождь,

Оставляла следы вода.

Ты не знала какой он,

Но его ты ждала всегда.

Историю между строчек

Когда-то ты прочитаешь —

И в этом безумном мире,

Ты сразу его узнаешь.

Там линии на ладонях

Дыханием согревает.

Почувствуешь ты однажды —

Такое бывает.

Такое бывает.

Ти на нього не чекала — ні,

Ти не знала, який він.

Не гасила вночі світло,

Проганяла поганий сон.

Тікала туди вдалину,

Повторювала собі — нехай.

Ти на нього не чекала — шкода,

Він уміє лікувати смуток.

Історію між рядків

Колись ти прочитаєш

І в цьому божевільному світі,

Ти одразу його дізнаєшся.

Там лінії на долонях

Диханням зігріває.

Відчуєш ти одного разу

Таке буває.

Таке буває.

Не завжди кажеш: «Стоп»,

Приручаючи біль.

Іноді може бути сто,

Іноді може бути біль.

Барабанив у вікно дощ,

Залишала сліди вода.

Ти не знала який він,

Але на нього ти чекала завжди.

Історію між рядків

Колись ти прочитаєш

І в цьому божевільному світі,

Ти одразу його дізнаєшся.

Там лінії на долонях

Диханням зігріває.

Відчуєш ти одного разу

Таке буває.

Таке буває.