Стать чужими - Юлия Ковальчук

Пиши роман из наших судеб, —

Друзьями нас не назовёшь.

Что есть и что же с нами будет;

Где правда, где ложь, — не разберешь.

Вонзившись стрелою в моё сердце,

Ты был в нём, — будешь и есть;

И больше некуда деться от

Бессонных ночей, которых не счесть.

Припев:

Сердце моё, чувства мои — не остыли.

Просто скажи, как мы могли стать чужими?

Остаться, другого мне не нужно.

Про всё забыть, что помнила я.

Я стану ручною и не скучной;

-

Готова дышать лишь для тебя.

Ты вспомнишь о смысле моей жизни.

Что был в ней, но больше не здесь;

Когда найдёшь себя, милый —

Среди потерянных душ, которых не счесть!

Припев:

Сердце моё, чувства мои — не остыли.

Просто скажи, как мы могли стать чужими?

Я пытался оправдать себя, к чему это всё?

Каждый день, как вода, — время меня несёт.

Ничего не вернуть, назад нет пути.

Сердце хранит ответы, но мне их не найти.

Думал, что будет легче.

Верил, что время лечит;

Только не стало проще.

Значит, — до скорой встречи.

В буднях, привычно серых, в спящем живём режиме.

Были мы одним целым, стали совсем чужие.

Вроде бы вместе, вроде бы нет.

Вроде бы правда, вроде бы бред.

Тебя, по-привычке тянет на свет.

Я, лечу в темноту: в период ночей,

В период цветов, в период поделенных надвое снов.

Может стоило нам сохранить эту мечту?

Припев:

Сердце моё, чувства мои — не остыли.

Не остыли, нет!

Просто скажи, как мы могли стать чужими?

Ну, как мы могли?

Сердце моё, чувства мои — не остыли.

Не остыли, не остыли нет!

Просто скажи, как мы могли стать чужими?

Ну, как мы могли?

Сердце моё, чувства мои — не остыли.

Май, 2015.

Пиши роман з наших доль, —

Друзям нас не назвеш.

Що є і що що з нами буде;

Де правда, де брехня,— не розбереш.

Встромивши стрілою в моє серце,

Ти був у ньому,— будеш і є;

І більше нікуди подітися від

Безсонних ночей, яких не злічити.

Приспів:

Серце моє, почуття мої—не охолонули.

Просто скажи, як ми могли стати чужими?

Залишитися, іншого мені не потрібно.

Про все забути, що я пам'ятала.

Я стану ручною і не нудною;

-

Готова дихати лише тобі.

Ти згадаєш про сенс мого життя.

Що був у ній, але більше не тут;

Коли знайдеш себе, милий —

Серед втрачених душ, яких не злічити!

Приспів:

Серце моє, почуття мої—не охолонули.

Просто скажи, як ми могли стати чужими?

Я намагався виправдати себе, до чого це все?

Щодня, як вода, час мене несе.

Нічого не повернути, назад немає шляху.

Серце зберігає відповіді, але мені їх не знайти.

Думав, що буде легше.

Вірив, що час лікує;

Тільки не стало простіше.

Значить, — до швидкої зустрічі.

У буднях, звично сірих, у сплячому живому режимі.

Були ми одним цілим, стали зовсім чужі.

Начебто би разом, начебто немає.

Начебто би правда, начебто бред.

Тебе по звичці тягне на світло.

Я, лечу в темряву: в період ночей,

У період квітів, період поділених надвоє снів.

Може варто нам зберегти цю мрію?

Приспів:

Серце моє, почуття мої—не охолонули.

Не охолонули, ні!

Просто скажи, як ми могли стати чужими?

Ну, як ми могли?

Серце моє, почуття мої—не охолонули.

Не остыли, не остыли немає!

Просто скажи, як ми могли стати чужими?

Ну, як ми могли?

Серце моє, почуття мої—не охолонули.

Травень, 2015 року.