Espérance de vie - Youssoupha

Appelle-moi Youss': on se connaît, Prim’s: on se connaît

Lyriciste Bantou, mais avant tout: on se connaît

Black, Beur, Babtou, de partout: on se connaît

«Parle-nous d’amour avant de nous parler de monnaie, Youss' «C'est c’que me disent les an-ienc', les daronnes, loin des pinces et des

charognes

Et même en iench', je n’ai qu’une seule parole

Quand vient la mort, on t’enterre sans tes milliards

Est-ce que t’as déjà vu un coffre-fort à l’arrière d’un corbillard?

Encore ignare, on m’a dit que le savoir est une arme

Mon frère en prison m’a dit que le parloir est une larme

Aux hommes, aux femmes, enfermés loin des palais

Et qui m’ont apporté leur flamme lors de mes concerts en maisons d’arrêt

J’suis dans l’arène, on me parraine, mais j’ai le trac

Et à c’qu’il paraît on nous traque, je disparais après ce track, putain !

Après la trêve, je ne sors plus

Comment veux-tu qu’je mène une vie de rêve alors que je ne dors plus?

Pour un peu d’or pur, on devient vite des ordures

Et tu le sais déjà: y’a des dégâts, les désaccords durent

L’argent incite les hypocrites à faire semblant

Ils oublieront que je suis Noir quand je leur signerai des chèques en blanc

Checke l’ambiance, la musique est mélancolique

Mais tu peux entrer dans la danse si ton esprit est encore libre

J’délire, mais j’me délivre des grandes gueules, loin des grosses bouches

J’suis plutôt du genre «Enfant seul»: demande à Ox' Pucc'

Ils osent tous dire que le ghetto c’est cool, téma

Les mômes poussent pendant que les métaux s'écroulent, et moi

J’vois leurs sourires tout jaunes

La rue nous tue, certains la traitent comme une mère, alors je l’appelle «Véronique Courjault»

Pour toutes les zones, loin du pays des merveilles

Ce pays est beau?

Va dire ça aux gens de Montfermeil

J’m'éveille, rêve de plage pour les p’tits reufs, pas d’une terre infâme

Car faut pas croire qu’on fait du surf sur un terrain vague

Mais comment on s'évade?

On vient déjà de loin

On était déjà dans les vapes quand on avait vingt ans de moins

Dis-leur qu’on n’est pas fêlés, les médias n’en parlent pas

Marre de regarder la télé car la télé ne nous regarde pas

Et ils nous parlent de consommer plus à Noël

Si ils pouvaient, ils nous mettraient même des spots de pub dans nos rêves

Même cette vie devient commerce, entre risque et ristourne

Va dire aux commères que j’veux vivre de mes disques et de mes discours

Je cours pour ne pas tomber comme un domino

Si dans ce biz faut le bras long, je suis la Vénus de Milo

Et quand mon stylo porte plainte, c’est pas d’la provocation

On me conseille de faire le point, je fais des points d’interrogation

Pourquoi j’n’ai pas peur de ma mort mais de celle de mes proches?

Pourquoi Marianne a des remords: mais qu’est-ce qu’elle me reproche?

Sur l’identité nationale, qu’on me corrige

Mais mes ancêtres avaient-ils vraiment la gueule de Vercingétorix?

Moi j’ai la rhétorique du bled et de nos banlieues froides

Mon cœur est si torride, que je ne peux pas tout dire en deux phrases

Alors je frappe les esprits au bon endroit

J’suis un éternel incompris, donc seul l'Éternel me comprendra

Ça part en drame, l’orgueil est une maladie

Quand des hommes et des femmes pensent avoir le monopole du Paradis

Fuck les religieux mégalos

J’préfère un athée qui s’comporte comme un croyant qu’un croyant qui s’comporte

comme un salaud

J’me jette à l’eau avec ce texte un peu bavard

J’ai payé le taro, mais la crise a fini par m’avoir

J’voulais savoir comment faire plus de thunes dans le circuit

J’ai demandé à la Lune, elle m’a pris pour Nicola Sirkis

Ne sois pas si triste, mauvais karma

Quand tous les rêves de la street viennent à tourner au carnage

Car moi, le temps des briques m’a dépassé

Et la vie, c’est comme un Bic: tu peux bien faire une croix sur tes erreurs,

mais pas les effacer

Trop fâché, mais assez ivre pour sourire

J’sais pas si l’espoir fait vivre, mais moi il m’empêche de mourir

Et l’amour peut me nourrir, d’un coup mon pouls s’accélère

Je veux être un homme heureux, histoire de chialer comme William Sheller

Et si parfois, j’ai l’air loin de la tourmente, Maman

Ma vie est belle, mais il y a toujours toi qui manques, Maman

J’pourrais chanter comme je suis fier, mais sans prétention

Dieu accepte surtout les prières, pas les belles chansons

La seule rançon, c’est le salut des gens qu’on aime: Amin

Pas de tension, on gagne tous à se connaître: Amin

Avoir toutes les vertus est impossible

J’ai une pensée pour tous les gens que j’ai perdus, pour tous les vôtres aussi

Le nombre de mesures de ce texte, si t’y penses

Est juste égal à l'âge moyen de l’espérance de vie en France

Mais ce n’est pas une question d'âge, de chiffres et de stats

Moi je te parle surtout de rage, de kif et d’espoir

Espérance de vie

Називайте мене Юсс: ми знаємо один одного, Прім: ми знаємо один одного

Письменник банту, але перш за все: ми знаємо один одного

Блек, Беур, Бабту, звідусіль: ми знаємо один одного

«Розкажи нам про кохання, перш ніж говорити з нами про гроші, Юсс.

падаль

І навіть у iench' у мене є лише одне слово

Коли прийде смерть, ми поховаємо вас без ваших мільярдів

Ви коли-небудь бачили сейф в задній частині катафалка?

Все ще неосвіченому мені сказали, що знання – це зброя

Мій брат у в’язниці сказав мені, що салон — це сльоза

До чоловіків, до жінок, замкнених подалі від палаців

І хто приніс мені їхнє полум’я під час моїх концертів у в’язницях

Я на арені, мене спонсорують, але я нервую

І, здається, за нами слідкують, я зникаю за цим треком, блін!

Після перемир’я я більше не виходжу

Як ти очікуєш, що я буду жити мрією, коли не можу заснути?

За трохи чистого золота ми швидко стаємо сміттям

І ви це вже знаєте: шкода є, розбіжності тривають

Гроші змушують лицемірів прикидатися

Вони забудуть, що я чорнявий, коли я підпишу їм пусті чеки

Перевірте настрій, музика меланхолійна

Але ви можете приєднатися до танцю, якщо ваш розум ще вільний

Я в маренні, але я звільняюся від великих ротів, далеко від великих ротів

Я більше типу «самотня дитина»: запитай у Окса Пукка

Вони всі наважуються сказати, що гетто круте, тема

Діти ростуть, поки метали руйнуються, а я

Я бачу їхні жовті посмішки

Вулиця вбиває нас, деякі ставляться до неї, як до матері, тому я називаю її «Вероніка Куржо»

Для всіх областей, подалі від країни чудес

Ця країна прекрасна?

Скажіть це жителям Монфермея

Прокидаюся, мрію про пляж для малечі, а не про сумнозвісний край

Бо не думайте, що ми займаємося серфінгом на пустирі

Але як нам втекти?

Ми вже пройшли довгий шлях

Ми вже були злякані, коли були на двадцять років молодшими

Скажіть їм, що ми не божевільні, ЗМІ про це не говорять

Втомилися дивитися телевізор, тому що телевізор нас не дивиться

І вони кажуть нам споживати більше на Різдво

Якби могли, вони б навіть поставили рекламу в наших мріях

Навіть це життя стає комерцією, між ризиком і знижкою

Іди, скажи пліткам, що я хочу жити за рахунок своїх записів і своїх виступів

Я біжу, щоб не впасти, як доміно

Якщо в цій справі потрібна довга рука, я Венера Мілосська

І коли скаржиться моя ручка, це не провокація

Раджу підвести підсумки, ставлю знаки питання

Чому я боюся не своєї смерті, а смерті моїх близьких?

Чому Маріанна каяється: але в чому вона мене звинувачує?

Щодо національної ідентичності, поправте мене

Але чи справді мої предки були схожі на Верцингеторікса?

У мене є риторика кровоточивого та нашого холодного передмістя

У мене на серці так гаряче, що я не можу сказати всього двома реченнями

Тож я вдарив дух у потрібному місці

Мене вічно не розуміють, тож тільки Вічний мене зрозуміє

Це драма, гордість - хвороба

Коли чоловіки і жінки думають, що вони мають монополію Неба

До біса релігійні мегало

Я віддаю перевагу атеїсту, який поводиться як віруючий, ніж віруючим, які поводяться

як ублюдок

Я кидаюся у воду з цим трохи балакучим текстом

Я заплатив таро, але криза нарешті мене дістала

Я хотів знати, як заробити більше грошей на ланцюзі

Я запитав Місяць, вона прийняла мене за Нікола Сіркіс

Не сумуй так, погана карма

Коли всі вуличні мрії перетворюються на бійню

Для мене час цегли пройшов повз

А життя як бік: про свої помилки можна забути,

але не видаляти їх

Занадто божевільний, але достатньо п’яний, щоб посміхатися

Я не знаю, чи дає надія життя, але вона утримує мене від смерті

І любов може мене нагодувати, раптом пульс прискорюється

Я хочу бути щасливою людиною, просто плакати, як Вільям Шеллер

І якщо іноді я здається далеким від сум’яття, мамо

Моє життя прекрасне, але тебе завжди не вистачає, мамо

Я міг би співати, як гордий, але невибагливо

Бог переважно приймає молитви, а не красиві пісні

Єдиний викуп – це порятунок людей, яких ми любимо: Аміна

Ніякої напруги, ми всі пізнаємо один одного: Амін

Мати всі достоїнства неможливо

У мене є думка про всіх людей, яких я втратив, і про всіх ваших теж

Кількість тактів цього тексту, якщо подумати

Це якраз дорівнює середньому віку очікуваної тривалості життя у Франції

Але справа не у віці, цифрах і статистиці

Я говорю з тобою переважно про лють, киф і надію

Ймовірна тривалість життя