Willie O Winsbury - Ye Vagabonds

The king he has been a poor prisoner

And a prisoner long in Spain

While Willie o' Winsbury

Has lain long with his daughter at home

«What ails you, what ails you, my daughter dear

Why you look so pale and wan?

Oh, have you had any sore sickness

Or yet been sleeping wi' a man?»

«I have not had any sore sickness

Nor yet been sleeping wi' a man

Twas grieving for you, my father dear

After biding so long in Spain.»

«Well cast off, cast off your berry-brown gown

Stand naked upon a stone

That I may know you by your shape

Whether you be a maiden or nae.»

And she’s cast off her berry-brown gown

Stood naked upon a stone

Her haunches were round and her apron was short

Her face it was pale and wan

«Oh, is he a lord or a duke or a knight

Or a man of birth and fame

Or is he one of my serving men

That’s lately come out of Spain?»

«He wasnae a lord, nor a duke or a knight

Nor a man of birth and fame

But he is Willie o' Winsbury

I could bide no longer alone.»

Well the king has called on his merry men all

His merry men thirty and three

Saying, «Bring me Willie o' Winsbury

For hanged he shall be.»

But when he came the king before

He was clad all in the red silk

His hair it was like the strands of gold

His skin it was white as milk

«Well, it is nae wonder,» says the king

«My daughter’s heart you did win

For if I were a woman, as I am a man

My bedfellow you would have been.»

«And will you marry my daughter Janet

By the truth of your right hand?

And will you marry my daughter Janet?

And be a lord of the land.»

«Yes, I will marry your daughter Janet

By the truth of my right hand

And I will marry your daughter Janet

But I won’t be a lord of the land.»

So he’s mounted her on a milk-white steed

And himself on a dapple grey

And he’s made her a lady of as much land

As they could ride in a long summer’s day

Король, він був бідним ув’язненим

І в’язень, який довго перебував у Іспанії

У той час як Віллі о' Вінсбері

Довго лежав із дочкою вдома

«Що болить, що болить, моя доню люба

Чому ти такий блідий і слабкий?

О, у вас була якась хвороба?

Або ще спали з чоловіком?»

«Я не хворів

І ще не спала з чоловіком

Я сумував за тобою, мій батьку любий

Після того, як так довго стояв у Іспанії.»

«Ну скинь, скинь свою ягідно-коричневу сукню

Стояти голим на камені

Щоб я впізнала тебе за твоєю фігурою

Незалежно від того, чи ти діва чи не.»

І вона скинула свою ягідно-коричневу сукню

Стояв голий на камені

Корки у неї були круглі, а фартух короткий

Її обличчя було бліде й тьмяне

«О, чи він лорд, чи герцог, чи лицар

Або людина народження й слави

Або він один із моїх служників

Це нещодавно вийшло з Іспанії?»

«Він не був ні лордом, ні герцогом, ні лицарем

Ані людина народження й слави

Але він — Віллі о’ Вінсбері

Я більше не міг чекати на самоті».

Ну, король покликав усіх своїх веселих людей

Його веселих тридцять три

Сказавши: «Принеси мені Віллі о' Вінсбері

Він буде повішений».

Але коли він прийшов королем раніше

Він був весь у червоний шовк

Його волосся було наче золоті пасма

Його шкіра була біла, як молоко

«Ну, це не дива, — каже король

«Серце моєї доньки ти завоював

Бо якби я був жінкою, як я чоловік

Ти був би моїм другом по ліжку».

«І чи одружишся ти з моєю дочкою Джанет

Правдою твоєї правої руки?

А ти одружишся з моєю дочкою Джанет?

І будь володарем землі».

«Так, я одружуся з вашою дочкою Джанет

Правдою моєї правої руки

І я одружуся з вашою дочкою Джанет

Але я не буду володарем землі».

Тож він сів її на молочно-білого коня

А сам на сірий яблуні

І він зробив з неї леді стільки землі

Як вони могли кататися в довгий літній день