Грусть - Ян Марти

Ну, что же ты грустишь?

Ты все сама решила,

Не нужно больше встреч

И рук моих и губ.

Ну, что же ты грустишь?

Ресницы опустила,

Ты не одна, с тобой твой новый друг.

Быть может он нежней,

Быть может он сильнее,

Он сможет дать тебе

Все то, что я не смог.

Ты не грусти, а улыбнись скорее,

Я больше не шагну на твой порог.

В глазах твоих печаль,

Ты задаешь вопросы.

Сама же все ответы

Ты знаешь наперед.

Я все еще влюблен

В твои глаза и косы

И задавать вопросы мой черед.

Ну, что же ты грустишь,

Ведь ты не одинока,

Ведь ты разлуку выбрала сама.

Я лишь прошу, не будь

Такой жестокой

И грустью не своди меня с ума.

Ну, что же ты грустишь,

Ведь ты не одинока,

Ведь ты разлуку выбрала сама.

Я лишь прошу, не будь

Такой жестокой

И грустью не своди меня с ума.

И грустью не своди меня с ума.

Ну, що ж ти сумуєш?

Ти все сама вирішила,

Не потрібно більше зустрічей

І рук моїх і губ.

Ну, що ж ти сумуєш?

Вії опустила,

Ти не одна, з тобою твій новий друг.

Може він ніжнішою,

Може він сильніший,

Він зможе дати тобі

Все те, що я не зміг.

Ти не журись, а посміхнися швидше,

Я більше не крокую на твій поріг.

У очах твоїх сум,

Ти задаєш запитання.

Сама ж усі відповіді

Ти знаєш наперед.

Я все ще закоханий

У твої очі і коси

І задавати питання моя черга.

Ну, що ж ти сумуєш,

Адже ти не одинока,

Адже ти розлуку обрала сама.

Я тільки прошу, не будь

Такий жорстокий

І|сумом не зводи мене з розуму.

Ну, що ж ти сумуєш,

Адже ти не одинока,

Адже ти розлуку обрала сама.

Я тільки прошу, не будь

Такий жорстокий

І|сумом не зводи мене з розуму.

І|сумом не зводи мене з розуму.