Сори, детка - XENA

Весь день я ждала

Услышать слова

О том, что одна для тебя.

Ты не позвонил

И не отпустил,

На время остыл для меня.

Я знаю, ты не дома

Стою у микрофона,

Твой номер телефона

В голове моей.

Я знаю, так бывает:

На время исчезаешь

И снова набираешь

Девочке своей.

И скажешь «сори, детка»

И снова «сори, детка»,

Мне скажешь «сори, детка»,

Я с тобой!

Ты скажешь «сори, детка»

И снова «сори, детка»,

Мне скажешь «сори, детка»,

Я только твой!

Я устала ждать,

В пустоту писать,

О любви кричать.

Сколько можно лгать,

Сердце обжигать?

Не хочу страдать я больше.

Я знаю, ты не дома,

Стою у микрофона,

Твой номер телефона

В голове моей.

Я знаю, так бывает:

На время исчезаешь

И снова набираешь

Девочке своей.

И скажешь «сори, детка»

И снова «сори, детка»,

Мне скажешь «сори, детка»,

Я с тобой!

Ты скажешь «сори, детка»

И снова «сори, детка»,

Мне скажешь «сори, детка»,

Я только твой!

Я только твой!

Я знаю, ты не дома,

Стою у микрофона,

Твой номер телефона…

Я знаю, так бывает:

На время исчезаешь

И снова набираешь…

И скажешь «сори, детка»,

И снова «сори, детка»,

Мне скажешь «сори, детка»,

Я с тобой!

Ты скажешь «сори, детка»

И снова «сори, детка»,

Мне скажешь «сори, детка»,

Я только твой!

А знаешь, «сори, детка»!

Скажу я «сори, детка»

И снова «сори, детка»,

Я не с тобой!

Ты знаешь, «сори, детка»!

Скажу я «сори, детка»

И снова «сори, детка»,

Я не с тобой!

Я не с тобой!

Весь день я чекала

Почути слова

Про те, що одна для тебе.

Ти не подзвонив

І не відпустив,

На якийсь час охолонув для мене.

Я знаю, ти не вдома

Стою біля мікрофона,

Твій номер телефону

У голові моїй.

Я знаю, так буває:

На якийсь час зникаєш

І знову набираєш

Дівчинці своїй.

І скажеш «сміття, дитинко»

І знову «сміття, дитинко»,

Мені скажеш «сміття, дитинко»,

Я з тобою!

Ти скажеш «сміття, дитинко»

І знову «сміття, дитинко»,

Мені скажеш «сміття, дитинко»,

Я лише твій!

Я втомилася чекати,

У порожнечу писати,

Про кохання кричати.

Скільки можна брехати,

Серце обпалювати?

Не хочу я страждати більше.

Я знаю, ти не вдома

Стою біля мікрофона,

Твій номер телефону

У голові моїй.

Я знаю, так буває:

На якийсь час зникаєш

І знову набираєш

Дівчинці своїй.

І скажеш «сміття, дитинко»

І знову «сміття, дитинко»,

Мені скажеш «сміття, дитинко»,

Я з тобою!

Ти скажеш «сміття, дитинко»

І знову «сміття, дитинко»,

Мені скажеш «сміття, дитинко»,

Я лише твій!

Я лише твій!

Я знаю, ти не вдома

Стою біля мікрофона,

Твій номер телефону…

Я знаю, так буває:

На якийсь час зникаєш

І знову набираєш…

І скажеш «сміття, дитинко»,

І знову «сміття, дитинко»,

Мені скажеш «сміття, дитинко»,

Я з тобою!

Ти скажеш «сміття, дитинко»

І знову «сміття, дитинко»,

Мені скажеш «сміття, дитинко»,

Я лише твій!

А знаєш, сміття, дитинко!

Скажу я «сміття, дитинко»

І знову «сміття, дитинко»,

Я не з тобою!

Ти знаєш, сміття, дитинко!

Скажу я «сміття, дитинко»

І знову «сміття, дитинко»,

Я не з тобою!

Я не з тобою!