Imminent Growth - Wretched

The dawn has come to put your queries aside, I see doom

In the skeptical minds, Sucked into this world, of imminent

Growth, That’s soon to expand till the dead line the coast

It seems to me…

We’re fearing God’s wrath when it, Is our own, No horse-men, just

Our species, to lay waste to our homes A civil death, a chivalry

War, Panic like the vermin you bank with, It ends in a thought, not a bang

It’ll happen one day coming, not in ways that you’ll conceive, Not

Seven plagues, this internal hatred bleeds…

Behold the wasteland, it breathes.

This is oblivion… mans way.

Our politicians will never know a sacrifice, And revolt is the unspoken way

To begin it all, I’m asking who are you… I am Anonymous.

I’m asking who are

you…

I am Anonymous

It seems to me…

And it won’t sneak up and be painless, So i will wait with a fistful of patience

And anger exceeding my wildest beliefs, This day means more to me…

It seems to me…

We’re fearing God’s wrath when it, Is our own, No horse-men, just our species,

to lay

Waste to our homes A civil death, a chivalry war, Panic like vermin you bank

with, It ends

In a thought, not a bang

It’ll happen one day coming not in ways that you’ll conceive

Not seven plagues, this internal hatred bleeds…

Behold the wasteland, it breathes.

This is oblivion… mans way.

Настав світанок, щоб відкинути ваші запити, я бачу приреченість

У скептичних умах, Засмоктаних у цей світ, неминучого

Зростання, яке незабаром розшириться до мертвої лінії узбережжя

Мені здається…

Ми боїмося Божого гніву, коли він Наш власний, Не вершники, справедливий

Наш вид, щоб спустошити наші домівки Громадянська смерть, лицарство

Війна, паніка, як шкідники, з якими ви берете участь, це закінчується думкою, а не ударом

Це станеться одного дня, не так, як ви завагітнієте, ні

Сім мор, ця внутрішня ненависть кровоточить...

Ось пустка, вона дихає.

Це забуття… чоловічий шлях.

Наші політики ніколи не дізнаються про жертву, а повстання — це негласний спосіб

Щоб почати все, я запитую, хто ви… Я Анонім.

Я питаю хто такі

ви…

Я анонім

Мені здається…

І це не підкрадеться і буде безболісним, тому я чекатиму зі пригоршкою терпіння

І гнів, що перевищує мої найдикіші переконання, Цей день означає для мені більше…

Мені здається…

Ми боїмося Божого гніву, коли він Наш власний, Жодних вершників, лише наш вид,

закласти

Відходи в наші домівки Громадянська смерть, лицарська війна, паніка, як шкідники, яку ви зберігаєте

з, це завершується

Думкою, а не ударом

Одного дня це станеться не так, як ви завагітніли

Не сім мор, ця внутрішня ненависть кровоточить…

Ось пустка, вона дихає.

Це забуття… чоловічий шлях.