Sonnet 71 - Woods of Birnam

No longer mourn for me when I am dead

Then you shall hear the surly sullen bell

Give warning to the world that I am fled

From this vile world, with vilest worms to dwell:

Nay, if you read this line, remember not

The hand that writ it;

for I love you so

That I in your sweet thoughts would be forgot

If thinking on me then should make you woe.

O, if, I say, you look upon this verse

When I perhaps compounded am with clay,

Do not so much as my poor name rehearse.

But let your love even with my life decay,

Lest the wise world should look into your moan

And mock you with me after I am gone.

Більше не сумуй за мною, коли я помру

Тоді ви почуєте похмурий похмурий дзвін

Попередьте світ, що я втік

З цього мерзенного світу, де живуть найгірші черв’яки:

Ні, якщо ви читаєте цей рядок, не пам’ятайте

Рука, яка це написала;

бо я так люблю тебе

Щоб я в твоїх милих думках забувся

Якщо ви думаєте про мене, то вам буде горе.

О, якщо, я кажу, ви подивитеся на цей вірш

Коли я, можливо, змішав am з глиною,

Не повторюйте моє погане ім’я.

Але нехай твоя любов навіть із моїм життям згасає,

Щоб мудрий світ не подивився на твій стогін

І знущатися з тобою разом зі мною після того, як мене не буде.