The Nymph - Winterfylleth

If all the world and love were young,

And truth in every shepherd’s tongue,

These pretty pleasures might me move,

To live with thee and be thy love.

Time drives the flocks from field to fold

When rivers rage and rocks grow cold,

And songs of birds becometh dumb;

The rest complains of cares to come.

Flowers fade and wanton fields

Wayward winter reckoning yields

Honey Tongue a heart of Gall

Sorrow’s Fall

Thy belt of straw and Ivy buds,

Thy coral clasps and amber studs,

All these in me no means can move

To come to thee and be thy love.

Flowers fade and wanton fields

Wayward winter reckoning yields

Honey Tongue a heart of Gall

Sorrow’s Fall

Could youth last and love still breed,

Had joys no date, nor age, nor need,

These delights my mind might move

To by thy love.

Якби весь світ і любов були молодими,

І правда на язиці кожного пастуха,

Ці гарні задоволення можуть мене зворушити,

Щоб жити з тобою і бути твоєю любов’ю.

Час переганяє отари з поля в стадо

Коли бушують річки і холодніють камені,

І пісні птахів стають німі;

Решта скаржиться на турботи.

Квіти в'януть і розпусні поля

Своєрідний озимий розрахунок дає врожай

Медовий язик — серце жовчі

Скорботне падіння

Твій пояс із соломи й бруньок плюща,

Твої коралові застібки та бурштинові шпильки,

Усе це в мені не може рухатися

Щоб прийти до тебе і бути твоєю любов’ю.

Квіти в'януть і розпусні поля

Своєрідний озимий розрахунок дає врожай

Медовий язик — серце жовчі

Скорботне падіння

Чи може молодість тривати, а любов все ще розмножується,

Радощів не було ні побачення, ні віку, ні потреби,

Ці насолоди мій розум міг би зворушитися

До твоєю любов’ю.