The Swart Raven - Winterfylleth

Our parting I awaited

Thou did not bear in mind, here in life,

While I thee, in the world did inhabit,

That thou were, through flesh and sinful lusts,

Strongly excited,

Through me composed.

Thou art no longer dear

To any living one.

Nor to Mother or Father,

Nor any of thy kin,

'cept the swart raven,

After I alone from thee passed out,

Through the same one’s hand

From which I came.

Here shall abide bones bereft,

Torn from the sinews;

Thy joys are naught

Thou art deaf and dumb,

Yet must I thee at night,

By compulsion visit,

For thy sins afflicted,

And soon from thee depart.

When holy men to their living God,

Chant their hymn,

Must then I seek the home,

Which I hath been assigned?

That un-honoured dwelling-place,

While thee shall mold

Worms many chew,

From sinews tear,

Wretched creatures,

Ravenous and greedy,

Wretched creatures,

I lie undone!

Нашої розлуки я чекав

Ти не пам’ятав тут, у житті,

Поки я тебе, у світі жив,

Що ти був через плоть і гріховні пожадливості,

Сильно схвильований,

Через мене складено.

Ти вже не дорогий

Будь-якому живому.

Ні до матері чи батька,

Ані нікого з твоїх родичів,

окрім чорнявого ворона,

Після того, як я один від тебе знепритомнів,

Через ту саму руку

з якого я прийшов.

Тут залишаться без кісток,

Вирваний із сухожиль;

Твої радощі ні до чого

Ти глухонімий,

І все-таки я повинен тебе вночі,

через примусове відвідування,

За гріхи твої стражденні,

І скоро від тебе відійде.

Коли святі люди своєму живому Богу,

Співайте їхній гімн,

То я маю шукати дім,

Який я призначений?

Це нечесне житло,

Поки ти будеш цвісти

Черви багато жують,

Від розриву сухожиль,

Нещасні створіння,

Жадібний і жадібний,

Нещасні створіння,

Я лежу бездіяльним!