A Careworn Heart - Winterfylleth

So in this forest grove they bid me dwell

Under oak trees in this deathly barrow

Old is this feeling, all I do is yearn

The dales are dark and overgrown with briars

Joyless is this place, full often here

The absence of my kin, falls sharply on my soul!

Dear lovers in the world still they lie content

While I alone, at break of dawn must walk!

Under oak trees round this earthly cave

I remain the length of summer days

Where I weep my many hardships

Contrive to rest my careworn heart

All my loves are fatally outcast

Far off in some distant land

Frozen by storms and under stony cliffs

In desolate realms near torrid seas!

My weary heart must suffer all

And call to mind a stronger time

Grief must always be my friend

Of she who mourns for her beloved

Тож у цьому лісовому гаю вони запропонували мені жити

Під дубами в цій смертельній кургані

Старе це відчуття, все, що роблю — це тугу

Доли темні й порослі шиповником

Безрадісне це місце, тут часто повно

Відсутність моїх родичів різко падає на мою душу!

Дорогі закохані в світі, вони все одно брешуть

Поки я самий, на світанку мусить ходити!

Під дубами навколо цієї земної печери

Я залишуся довжиною літніх днів

Де я плачу про свої численні труднощі

Постарайся відпочити моєму зношеному серцю

Усі мої кохання фатально вигнані

Далеко в якомусь далекому краї

Замерзли через шторм і під кам’янистими скелями

У пустих царствах біля спекотних морів!

Моє втомлене серце має витерпіти все

І згадай про сильніший час

Горе завжди має бути моїм другом

Про ту, яка оплакує свого коханого