Ribbons - Will Stratton

Maybe I don’t recall just how I found my way at all,

But I remember dreams like bark peeled off by fire.

And I recall the sign as it melted in the light,

And the sense that the times were turning dire.

And my brain just ain’t the same since the poison in my veins

Fought off the foreign cells that sent me fading.

I’m very much alive, but I’ve lost sight of the mind

That raised the hell and blurred the line that kept me waiting.

How does one write about who one used to be

Before the sterilizing waves of the redeemer?

Particularly when it’s so hard to find a pen

That’ll write it in the longhand of a healer?

And while I try to age my words get dense and they get plain

And I forget to wonder where I had been going.

Perhaps the simplest way through is to learn what not to do,

And the years will take away the need for knowing.

You spend your body while it’s there, change the ribbons in your hair,

Make sure you pledge to your love in the field of honor.

Try to seize night by the throat, keep your hands inside your coat

Until you’ve stumbled on a well and need the water

You know the times are staying the same

Don’t take the weather for a change

It’s a simulated progress that we’re after.

Just look at all the circling crows, and try not to hold your nose

Until the fire finally engulfs the rafters.

Можливо, я взагалі не пам’ятаю, як знайшов свій шлях,

Але я пам’ятаю сни, наче кора, обдерта вогнем.

І я згадую знак, що танув у світлі,

І відчуття, що часи настали.

І мій мозок не той, як отрута в моїх жилах

Відбивався від чужорідних клітин, через які я зникав.

Я дуже живий, але втратив розум

Це підняло пекло й розмило межу, яка змушувала мене чекати.

Як писати про те, ким був колись

Перед стерилізуючими хвилями Спасителя?

Особливо, коли так важко знайти ручку

Це напише це в ручному цілителі?

І поки я намагаюся старіти, мої слова стають щільними й зрозумілими

І я забув задуматися, куди я прямував.

Можливо, найпростіший шлях — навчитись, чого не робити,

І роки заберуть потребу в знаннях.

Ви проводите своє тіло, поки воно там, змінюєте стрічки у волоссі,

Переконайтеся, що ви присягаєтеся своєму коханню на полі честі.

Спробуйте схопити ніч за горло, тримайте руки в пальті

Поки ви не натрапили на колодязь і вам не знадобиться вода

Ви знаєте, що часи залишаються тими ж

Не сприймайте погоду за зміну

Це модельований прогрес, за яким ми прагнемо.

Просто подивіться на всіх ворон, які кружляють, і намагайтеся не затримувати ніс

Поки вогонь остаточно не охопить крокви.