Akrasia - Wiesel, Rotten Monkey

Ich hab' gar nicht gewusst, wie lange ich schon auf der Suche war

Länger als ich denken kann, länger als die Zeit vor der Geburt

Und länger als die Welt sich dreht, ich hab genug getan

Obwohl ich jung und kräftig bin, wird alles blass

Verläuft sich meine Spur, wie eine Schlinge um mein' Hals aus Alabaster

Wie ein Lächeln, dass die Hoffnung schwinden lässt, dass sie mich hört

Du nimmst Drogen?

Schön, jeder hat so seine Laster

Nur dass mein’s mich beschützt, während dein’s dich zerstört

Und im Mikrokosmos meines Körpers schlafen Universen

Tausendfach gefaltet, wie der Stahl in meinen Versen

Tausendfach mal tausendfach, jedes unendlich kompliziert

Und jedes einzelne ein Grab, das man nicht kennt, bis man krepiert

Ich hab' studiert und meine Zeit damit verschwendet

Ich hab' Frauen kenn’gelernt in dem Bewusstsein, dass es endet

Doch man nimmt’s halt mit und wendet alles, so wie man es braucht

Es ist 'ne Binsenweisheit, gut gemerkt, Alter, das weiß ich auch

Mal wacht man auf und spürt ein stechen in den Schultern und der Lunge

Das ist Runde zwölf und die Schönheit der Vulva auf der Zunge

Das ist abdriften ins Geistige, verliebt in Akrasia

Wer macht sich da grade klar, dass das nur 'ne Phase war?

Und wieso Imperfekt?

Die Zukunft sieht genau so aus

Als würd' das Ganze sich nicht wiederhol’n, wenn du 'ne Pause brauchst

Und wieso zweite Person?

Das gilt doch auch für mich

Heute der erste Schnee, die Narben blühen auf im Licht

Rausch und Gift, nach außen sticht die Wahrnehmung ins Leere

Dann füllst du den Raum mit Projektion und laberst was von Ehre

Das ist Unsinn, aber mach' dir mal nichts draus, ist schon in Ordnung so

Lieber 'ne gute Lüge, als ein Leben ohne Worte, yo

Zwischen Ausdehnung und Zeit senkt sich neuerdings ein Graben

Aus der Nähe wie ein Abgrund, aus der Ferne kaum zu sagen

Kaum zu seh’n, ist das ein feiner Riss in deinem Lächeln?

Ich muss geh’n, die Unschuld, die ich suche, lässt sich nicht bestechen

Wenn ich ehrlich bin, dann weiß ich nicht mal, ob sie existiert

Dreifaltigkeit war gestern, Alter, wir sind jetzt zu viert

Mein Affenkopf, meine Affenfaust

Mein Mikophon und sie, die mir den Atem raubt

Die mich verführt und sich in Zwischenwelten ficken lässt

Die mir vorkommt wie Einbildung, wenn das Gewissen stresst

Die sich verwandeln muss, selbst das Abstrakte steht ihr gut zu Gesicht,

als eine hölzerne Maske

Die Eltern auf Paste, die Kinder spiel’n am Schrottplatz

Ich bin nicht dein Freund, sicher nicht das, worauf du Bock hast

Und dein Ego hängt seit Jahren fest im Sumpf, doch es schreit noch

Guck mich an, Bro, ich bin personifiziertes Kairos

Das man nicht kennt, bis man krepiert

Das man nicht kennt, bis man krepiert

Я поняття не мав, як довго шукав

Довше, ніж пам’ятаю, довше, ніж до народження

І довше, як світ обертається, я зробив достатньо

Хоч я молодий і сильний, все блідне

Мій слід губиться, як петля на алебастровій шиї

Як усмішка, яка гасить надію, що вона мене почує

Ти вживаєш наркотики?

Гарно, у кожного свої пороки

Тільки мій захищає мене, а твій знищує тебе

І всесвіти сплять у мікросвіті мого тіла

Складена в тисячу разів, як сталь у моїх віршах

Тисячу разів тисячу разів, кожен нескінченно складний

І кожна могила, яку ти не знаєш, поки не помреш

Я навчався і витрачав на це час

Я зустрічав жінок, знаючи, що це закінчиться

Але ви берете його з собою і обертаєте все як вам потрібно

Це правда, добре помічено, чувак, я теж це знаю

Іноді ви прокидаєтеся і відчуваєте пронизливий біль у плечах і легенях

Ось дванадцятий раунд і краса вульви на мові

Це духовний дрейф, закоханість в Акрасію

Хто тільки розуміє, що це була лише фаза?

А чому недосконалий?

Майбутнє виглядає саме так

Як би все не повторювалося, коли тобі потрібна перерва

А чому друга особа?

Це стосується і мене

Сьогодні перший сніг, шрами цвітуть на світлі

Сп'яніння і отрута, зовнішнє сприйняття порожнє

Потім ви наповнюєте кімнату проекцією та балакаєте про честь

Це дурниці, але не переживайте, це нормально

Краще хороша брехня, ніж життя без слів, йо

Нещодавно між розширенням і часом упала прірва

Зблизька як прірва, здалеку важко розібратися

Важко побачити, це гарна тріщинка у твоїй посмішці?

Я мушу йти, невинність, яку я шукаю, не підкупиш

Чесно кажучи, я навіть не знаю, чи воно існує

Трініті була вчора, чувак, зараз нас четверо

Моя мавпяча голова, мій мавпячий кулак

Мій мікрофон і вона захоплюють подих

Хто спокушає мене і дозволяє себе трахнути в проміжних світах

Що мені здається схожим на уяву, коли совість напружена

Кому потрібно перевтілитися, навіть абстрактне їй до лиця,

як дерев'яна маска

Батьки на пасті, діти граються на звалищі

Я не ваш друг, і точно не те, до чого ви в настрої

А твоє его роками застрягло в болоті, але все ще кричить

Подивись на мене, брате, я уособлення Кайроса

Що ти не знаєш, поки не помреш

Що ти не знаєш, поки не помреш