Onward - Wende

On the fields of the final war,

no light shines.

Silence is everything;

Silence of human pain.

Darkness becomes, where

horizons seek the firmaments.

No screams to betray

as oblivion falls into us.

No light will ever reach our eyes,

memories won’t recall.

Shivering bodies in empty darkness,

Shivering bodies of human pain.

Held in a past that once was,

where new horizons began.

Emptiness will become

as if nothing ever was.

Fallen through Dark Ages past;

centuries of wakeful torment.

Voiceless bodies so alone in pain,

Voiceless fields of human death,

The forest of our ageless fear

has overgrown the unknown past.

The shade of the many trees,

hides the sight of a distant sun.

What would be beginnings, without an end?

На полях останньої війни,

світло не світить.

Тиша — це все;

Тиша людського болю.

Темрява стає, де

горизонти шукають небеси.

Немає криків, щоб зрадити

як забуття впадає в нас.

Жодне світло ніколи не досягне наших очей,

спогади не згадають.

Тіла тремтячі в порожній темряві,

Тремтячі тіла від людського болю.

У минулому, яке колись було,

де почалися нові горизонти.

Пустота стане

ніби нічого ніколи не було.

Пропавши в минулому темних віків;

століття неспання.

Безголосі тіла такі самотні в болі,

Безголосні поля людської смерті,

Ліс нашого нестаріючого страху

обросла невідомим минулим.

Тінь численних дерев,

приховує вид далекого сонця.

Що було б початком без кінця?