Ivy Thorns Upon the Barrow - Weeping Silence

Soul-bearer guide me

Above this mindless life

Above the willow and the wading trees

Over perceived horrors, over blinding faiths

To find my waking hour

Uncaged and free

Raven-wings carry me forth

To feel the blades of grass once more

That in life failed to grow

Hold the flowers that withered in sorrow

Breathless, embraced

In ivy thorns upon the barrow

The way goes ever on

Past the stream and wandering star

Under mountains of old decit

Over white seeds sown in winter

Bnt, distorted, twisted, and old

Led through dead-end roads till we’re cold

Even if some endure and search an awakening

Like caged birds they yearn scented gardens in spring

To break away from the delirium

To open their eyes, even if late is the hour

Like from a dream, it wakes their soul

The dead move quick and silent

Over great barren seas

Only the dead can see them

Portraits of life

Grey but vibrant are they

Breathless but full of life

They’ve reached the summit

And their wake is complete

Raven-wings carry me forth

To feel the blades of grass once more

That in life failed to grow

Hold the flowers that withered in sorrow

Breathless, embraced

In ivy thorns upon the barrow

The dream, the illusion of life

That has gone past its time

My eyes are peered to see

My mind has been set free

The final fate is sealed for I’m not blinded

And my wake is complete!

Душеносець веде мене

Над цим бездумним життям

Над вербою і болотами

Над усвідомленими жахами, над сліпучими вірами

Щоб знайти годину неспання

Без клітки та безкоштовно

Крила ворона несуть мене вперед

Щоб ще раз відчути травинки

Що в житті не зміг вирости

Тримайте квіти, що зів’яли в смутку

Задихаючись, обійнявши

В колючках плюща на кургані

Шлях продовжується завжди

Повз потік і блукаюча зірка

Під горами старих децитів

Поверх білого насіння, посіяного взимку

Bnt, спотворений, скручений і старий

Повели тупиковими дорогами, поки нам не стало холодно

Навіть якщо дехто терпить і шукає пробудження

Як птахи в клітці, вони прагнуть запашних садів навесні

Щоб вирватися з марення

Щоб відкрити їм очі, навіть якщо вже пізно

Як зі сну, це будить їхню душу

Мертві рухаються швидко і безшумно

Над великими безплідними морями

Тільки мертві можуть бачити їх

Портрети життя

Вони сірі, але яскраві

Без дихання, але сповнений життя

Вони досягли вершини

І їх пробудження завершено

Крила ворона несуть мене вперед

Щоб ще раз відчути травинки

Що в житті не зміг вирости

Тримайте квіти, що зів’яли в смутку

Задихаючись, обійнявши

В колючках плюща на кургані

Мрія, ілюзія життя

Це минуло свій час

Мої очі дивляться

Мій розум був звільнений

Остаточна доля вирішена, бо я не засліплений

І моє пробудження завершено!