Conversations - Watsky

I remember vividly

My tears dropping on the grey carpet on the top step

Pops giving me his best guess

Me confessing the burning question stressing and concerning me and

Turning me to a wet mess

It’s probably nothing

I get it, I’m aware

I know it’s probably stupid to be scared

But these days are flying past us and nobody seems to care

It’s like we’re sprinting towards a brick wall we’re pretending isn’t there

What happens when we hit it?

Do we split into a million bits

Or do we come back as a bullfrog and talk in ribbits?

What is it?

What is it?

You got the answer so give it, so give it, so give it

Don’t lie, what happens when we die?

Dad says, Georgie I’m just guessing from what I’ve been told

Probably thinking, «How'd I raise this emo fucking nine-year- old?»

Since I’m sorta really not religious it’s a crapshoot

I roll a pair of dice

Although the thought of paradise is very nice

In my heart I know I don’t believe in magic

So I’m thinking maybe death is like eternal TV static

Or returning to the state before your birth

Absorbed into the earth

The fewer hours left the more they’re worth

I admit that it’s difficult to think about

I think everybody got a little bit of doubt

You don’t get to hide from it even if you shout

Not a soul on the planet gets to wiggle out

And he said that I know that’s it’s tough to take in son but it’s so early

I can see you’re in a hurry but don’t worry cause

That isn’t for a long, long time

That isn’t for a long, long time

That isn’t for a long, long time

That isn’t for a long, long, long, long time

Life moves fast

Made the mistake of blinking, twenty years passed

Now I’m sitting in my living room in Brooklyn with my father

We don’t bother doing Christmas in the Bay any longer

It’s first time that we’ve had this conversation

He says «It's tough to take in

I know we’re not quite ancient

But we’ve reached age where we should probably talk arrangements

We could take it several routes

We could sell the house

We can’t work forever, eventually money will run out

That’s a spot taking a loan would help us cover

Which would make it tougher to leave something for you and your brother»

Stop—can't you see?

Every meal that you paid for me

All this power to chase a dream

All this privilege not to crave riches

But it’s plain to me the key fact is it’s easy to act like cash means jack shit

if

You never lacked it

And the greatest honor I could have is to make a buck and pass back a

Fraction of all the happiness you gave to me

And I will never make you live where you don’t aim to be

Age is just data

We paint our story A to Z then dip out

R.I.P.

rip out, we tear out the pages

Tear up the stage and we take a seat

Making a vacancy

Famous or not, we fade from the plot

Every day when a new night falls

I ride around the sun on this big blue ball

I get a bit further from the kid called Paul

And I get a bit closer to the big brick wall

But since inching up to that fence

I can run my fingers against all the bricks and mortar and sense

That it’s not so cold and so dense

And although I’m mournful I’ve known that I’m not immortal

I’m not banging into stone but I’m more heading through this portal

We’re born to return to home we’re all born to be mincemeat

Everything dies except for Papaya King hotdogs on 86th St

Dad hands me a napkin tells me it’s been the same since the fifties

He didn’t always love the city but dammit he’ll miss me

How can you miss something after you leave, I agree that it’s sad, but please

Don’t dwell on it Dad, because—

That isn’t for a long, long time

That isn’t for a long, long time

That isn’t for a long, long time

That isn’t for a long, long, long, long time

Я яскраво пам’ятаю

Мої сльози капають на сірий килим на верхній сходинці

Попс дає мені найкраще припущення

Мене визнаю в гострому питанні, яке наголошує та стосується мене і

Перетворює мене на мокрий безлад

Мабуть, це нічого

Я розумію, я знаю

Я знаю, що, мабуть, нерозумно боїтися

Але ці дні пролітають повз нас, і, здається, нікого це не хвилює

Ми ніби мчимось до цегляної стіни, яку прикидаємо, що її немає

Що станеться, коли ми натрапимо на нього?

Ми розділимося на мільйони шматочків

Або ми повертаємося як жаба-бик і розмовляємо в ребрах?

Що це?

Що це?

Ви отримали відповідь, так дайте, так дайте, так дайте

Не бреши, що станеться, коли ми помремо?

Тато каже: Джорджі, я лише здогадуюсь з того, що мені сказали

Напевно, думає: «Як я виховав цього емо, біса, дев’ятирічку?»

Оскільки я справді не релігійний, це дурниця

Я кидаю пару кості

Хоча думка про рай дуже гарна

У душі я знаю, що не вірю в магію

Тому я думаю, що, можливо, смерть як вічна статика телевізора

Або повернення до стану до вашого народження

Вбирається в землю

Чим менше залишилося годин, тим більше вони коштують

Визнаю, що про це важко думати

Я думаю, що всі мали трошки сумнів

Ви не зможете сховатися від цього, навіть якщо ви кричите

Жодна душа на планеті не зможе викрутитися

І він сказав, що я знаю, що важко приймати сина, але це так рано

Я бачу, що ти поспішаєш, але не хвилюйся

Це не на довго, довго

Це не на довго, довго

Це не на довго, довго

Це не на довго, довго, довго, довго

Життя рухається швидко

Зробив помилку, поморгнувши, минуло двадцять років

Зараз я сиджу в свої вітальні в Брукліні з батьком

Ми більше не турбуємось проводити Різдво в Бей

У нас вперше така розмова

Він говорить: «Важко сприйняти

Я знаю, що ми не зовсім стародавні

Але ми досягли віку, коли нам, мабуть, слід говорити про домовленості

Ми можемо пройти декількома маршрутами

Ми можемо продати будинок

Ми не можемо працювати вічно, зрештою гроші закінчаться

Це місце, взяття позики, допоможе нам покритися

Через це було б важче залишити щось для вас і вашого брата»

Зупинись — ти не бачиш?

Кожен прийом їжі, який ти заплатив за мене

Вся ця сила, щоб переслідувати мрію

Весь цей привілей не жадати багатства

Але для мене зрозуміло, що ключовий факт — легко поводитися, ніби готівка означає лайно

якщо

Тобі ніколи не бракувало

І найбільша честь, яку я могу мати, — це заробити долар і віддати назад

Частину всього щастя, яке ти подарував мені

І я ніколи не змусю вас жити там, де ви не прагнете бути

Вік — це лише дані

Ми розмальовуємо нашу історію від а до Я і потім занурюємо

R.I.P.

вириваємо, вириваємо сторінки

Розірвіть сцену, і ми займемо місця

Створення вакансій

Відомі чи ні, ми зникаємо з сюжету

Кожен день, коли настає нова ніч

Я їду навколо сонця на цій великій синій кулі

Я віддаляюсь від хлопця на ім’я Пол

І я наблизився до великої цегляної стіни

Але після того, як підійшов до того паркану

Я вмію натискувати пальцями на будь-яку цеглу, розчин і відчуття

Що воно не таке холодне й не таке густе

І хоча я сумую, я знав, що я не безсмертний

Я не б’юся об камінь, а скоріше їду через цей портал

Ми народжені, щоб повертатися додому, усі ми народжені бути м’ясним фаршем

Все вмирає, крім хот-догів Papaya King на 86-й вул

Батько дає мені серветку, каже, що так само з п’ятдесятих

Він не завжди любив місто, але, блін, він буде сумувати за мною

Як можна щось пропустити після того, як ви йдете, я згоден, що це сумно, але будь ласка

Тато, не зациклюйся на цьому, бо...

Це не на довго, довго

Це не на довго, довго

Це не на довго, довго

Це не на довго, довго, довго, довго