Мама - Воровайки

Холодным зимним вечером загрустила мама

Грустно улыбнулась, глядя мне в глаза

На лице красивом я заметила морщинки,

Прядь волос седую, по щеке слеза

До утра на кухне мать одна сидела

До рассвета мама не госила свет

На столе стояла винная бутылка

И пустая пачка сигарет

Обняла я маму, шепотом спросила:

"Что с тобой, родная, плачешь почему?

Расскажи мне правду не тая на сердце

Я уже большая, я тебя пойму"

Мать глаза прикрыла и всердцах сорвалась:

"С болью и обидой вспомнил нас подлец!"

Конверт рукой дрожащей она мне протянула

"Хочет тебя видеть твой родной отец!"

Громом в ясном небе все мне показалось

По спине мурашки пробежали льдом:

"Мама, что с тобою, ты мне говорила,

Что наш папа умер, мама ты о чем?"

Мать моя - икона, болью зарыдала

Стоном вырывалась тайна из груди

Ради счастья дочки мать так свято лгала

От святой неправды счастья ты не жди

Холодним зимовим вечором засумувала мама

Сумно посміхнулася, дивлячись мені в очі

На обличчі красивому я помітила зморшки,

Пасмо волосся сиву, по щоці сльоза

До ранку на кухні одна мати сиділа.

До світанку мама не тримала світло

На столі стояла винна пляшка

І порожня пачка цигарок

Обійняла я маму, пошепки запитала:

"Що з тобою, рідна, плачеш чому?"

Розкажи мені правду не танучи на серці

Я вже велика, я тебе зрозумію"

Мати очі прикрила і в серцях зірвалася:

"З болем і образою згадав нас негідник!"

Конверт рукою тремтячою вона мені простягла

"Хоче тебе бачити твій рідний батько!"

Громом у ясному небі все мені здалося

По спині мурашки пробігли льодом:

"Мамо, що з тобою, ти мені говорила,

Що наш тато помер, мамо ти про що?

Мати моя – ікона, болем заридала

Стогін виривалася таємниця з грудей

Заради щастя доньки мати так свято брехала

Від святої неправди щастя ти не чекай