Память из прошлого - Витольд Петровский

1 куплет

Город, снова зовет меня вдаль, дорог

Я же пытался остаться, но жаль не смог

Память о прожитом времени давит

Листая мгновения мысли все, о тебе

Припев:

Наверное тысячу раз- просил

Не повернуть тебя

И за любовью твоей ходил

Как сумасшедший я

Ты умоляла не раз — простить,

Слезы роняя в такт,

Но только больше меня любить

Как прежде не сможет

Куплет 2

Листья, летают и тают у ног моих

Взгляды, я не замечаю людей других

Чувства охвачены пламенем

Пусто, в душе только в памяти все слова

Из нашего прошлого

Припев,

Но я же тысячу раз…

Не повернуть тебя

И за любовью твоей ходил

Как сумасшедший я

Ты умоляла не раз — простить,

Слезы роняя в такт,

Но только больше меня любить

Как прежде не сможет

Но я просил небо

Вернуть тебя

Ты умоляла не раз простить

Слёзы роняя в такт

Нот только больше меня любить

Как прежде не сможешь

1 куплет

Місто, знову кличе мене в далечінь, дорогий

Я ж намагався залишитися, але шкода не зміг

Пам'ять про прожитий час тисне

Листя миті думки все, про тебе

Приспів:

Напевно тисячу розпитав

Не повернути тебе

І за любовою твою ходив

Як божевільний я

Ти благала не раз-пробачити,

Сльози гублячи в такт,

Але тільки більше мене любити

Як раніше не зможе

Куплет 2

Листя, літають і тануть у ніг моїх

Погляди, я не помічаю людей інших

Почуття охоплені полум'ям

Порожньо, в душі тільки в пам'яті всі слова

З нашого минулого

Приспів,

Але я ж тисячу разів...

Не повернути тебе

І за любовою твою ходив

Як божевільний я

Ти благала не раз-пробачити,

Сльози гублячи в такт,

Але тільки більше мене любити

Як раніше не зможе

Але я просив небо

Повернути тебе

Ти благала не раз пробачити

Сльози гублячи в такт

Нот тільки більше за мене любити

Як раніше не зможеш