Куплеты Курочкина - Виталий Доронин

Хвастать, милая, не стану: знаю сам, что говорю.

С неба звёздочку достану и на память подарю.

Обо мне все люди скажут: сердцем чист и не спесив.

Или я в масштабах ваших недостаточно красив?

Но про новые рубахи и костюм, что в праздник сшил,

Мне районный парикмахер комплименты говорил.

Ничего не жаль для милой и для друга ничего.

Для чего ж ходить вам мимо — мимо взгляда моего?

Задержитесь на минуту, посмотрите мне в глаза.

Я ведь вам ещё как будто про любовь не рассказал.

Для такого объясненья я стучался к вам в окно —

Пригласить на воскресенье в девять сорок пять в кино.

Из-за вас, моя черешня, ссорюсь я с приятелем.

До чего же климат здешний на любовь влиятелен!

Я тоскую по соседству и на расстоянии.

Ах, без вас я, как без сердца, жить не в состоянии.

Я тоскую по соседству и на расстоянии.

Ах, без вас я, как без сердца, жить не в состоянии.

Хвастати, люба, не стану: знаю сам, що говорю.

З неба зірочку дістану і на пам'ять подарую.

Про мене всі люди скажуть: серцем чистий і не поспішаючи.

Чи я в масштабах ваших недостатньо красивий?

Але про нові сорочки і костюм, що у свято пошив,

Мені районний перукар говорив компліменти.

Нічого не жаль для милої і для друга нічого.

Навіщо ходити вам повз мій погляд?

Затримайтеся на хвилину, подивіться мені в очі.

Я вам ще ніби про кохання не розповів.

Для такого пояснення я стукався до вам у вікно —

Запросити на неділю в дев'ять сорок п'ять у кіно.

Через вас, моя черешня, сварюся я з приятелем.

До чого ж клімат тутешній на любов впливовий!

Я сумую за сусідством і на відстані.

Ах, без вас я, як без серця, жити не в стані.

Я сумую за сусідством і на відстані.

Ах, без вас я, як без серця, жити не в стані.