Одни - Виталий Чирва

Ветер рисует на стеклах падшие души людей.

Как же ты сильно промокла среди безмолвных камней.

Словно в тайге одинокой раненый голос звучит.

Как же ты сильно промокла и сердце молчит.

Припев:

Так одиноко… У синего берега мы вдвоем.

Ветер годами рисует на скалах твои черты.

Долго искали дорогу мы к дому, но не нашли.

Одни.

Одни.

Гордость ломает мне пальцы, скрипит по привычке паркет.

В грусти осеннего танца виден мне твой силуэт.

Словно в тайге одинокой раненый голос звучит.

Как же ты сильно промокла и сердце молчит.

Припев:

Так одиноко… У синего берега мы вдвоем.

Ветер годами рисует на скалах твои черты.

Долго искали дорогу мы к дому, но не нашли.

Одни.

Одни.

Так одиноко… У синего берега мы вдвоем.

Ветер годами рисует на скалах твои черты.

Долго искали дорогу мы к дому, но не нашли.

Одни.

Одни.

Так одиноко… У синего берега мы вдвоем.

Ветер годами рисует на скалах твои черты.

Долго искали дорогу мы к дому, но не нашли.

Одни.

Одни.

Вітер малює на стеклах занепалі душі людей.

Як же ти сильно промокла серед безмовних каменів.

Немов у тайзі одинокий поранений голос звучить.

Як же ти сильно промокла і серце мовчить.

Приспів:

Так самотньо... Біля синього берега ми удвох.

Вітер роками малює на скелях твої риси.

Довго шукали дорогу ми додому, але не знайшли.

Одні.

Одні.

Гордість ламає мені пальці, скрипить за звичкою паркет.

У сумі осіннього танцю видно мені твій силует.

Немов у тайзі одинокий поранений голос звучить.

Як же ти сильно промокла і серце мовчить.

Приспів:

Так самотньо... Біля синього берега ми удвох.

Вітер роками малює на скелях твої риси.

Довго шукали дорогу ми додому, але не знайшли.

Одні.

Одні.

Так самотньо... Біля синього берега ми удвох.

Вітер роками малює на скелях твої риси.

Довго шукали дорогу ми додому, але не знайшли.

Одні.

Одні.

Так самотньо... Біля синього берега ми удвох.

Вітер роками малює на скелях твої риси.

Довго шукали дорогу ми додому, але не знайшли.

Одні.

Одні.