Dannys Dreaming - Viktoria Tolstoy

Danny stopped and turned to me he remembered suddenly

White night in a garden with trees

standing just like pillars you see

Every moment has its shadow

Every minute has a twin to follow

Danny stood and gazed at me blinded by the memory

White night and his marvellous eyes

I got to go now

let go of my hand now

Maybe i’ll call you tomorrow

Денні зупинився й обернувся до мене про нього раптом згадав

Біла ніч у саду з деревами

стоять, як стовпи, які ви бачите

Кожна мить має свою тінь

Кожна хвилина має двійника за послідуванням

Денні стояв і дивився на мене, засліплений спогадами

Біла ніч і його чудові очі

Я му йти зараз

відпусти мою руку зараз

Можливо, я подзвоню тобі завтра