Зелёные Рукава - Виктор Зинчук

День прошел, и на плечи гор

Опустилась тень как большой шатер.

Вдруг в ночи берега реки

Озарили костров языки.

Вой волынок да лязг мечей,

Треск сухих поленьев да храп коней,

Стоны ветра да шум дерев

Повторяют суровый напев.

Здесь, у Клайда, на берегу

Завтра смертный бой мы дадим врагу.

Он погибель найдет свою —

Будет славный обед воронью.

Нам ли, вольным орлам вершин,

Опасаться тех, кто пришел с равнин?

Чужеземцам дадим урок.

Победим!

Победим!

С нами Бог!

Рождены мы для ратных дел

И в колчанах наших хватает стрел.

Кони быстры, мечи остры

И легки на подъем топоры.

Мы недаром живем в горах,

Гордым скоттам с детства неведом страх.

Вражьей кровью зальем песок,

Победим!

Победим!

С нами Бог!

День минув, і на плечі гір

Опустилася тінь, як великий намет.

Раптом у ночі берега річки

Осяяли багаття мови.

Вой волинок та брязкіт мечів,

Тріск сухих полін та хропіння коней,

Стогін вітру та шум дерев

Повторюють суворий наспів.

Тут, біля Клайда, на березі

Завтра смертний бій ми дамо ворогові.

Він гибель знайде свою —

Буде славний обід воронню.

Нам ли, вільним орлам вершин,

Побоюватися тих, хто прийшов із рівнин?

Чужоземцям дамо урок.

Переможемо!

Переможемо!

З нами Бог!

Народжені ми для ратних справ

І в сагайдаках наших вистачає стріл.

Коні швидкі, мечі гострі

І легкі на підйом сокири.

Ми недаремно живемо в горах,

Гордим худобам з дитинства невідомий страх.

Вражою кров'ю заллємо пісок,

Переможемо!

Переможемо!

З нами Бог!