Андреевский флаг - Виктор Фёдоров, Хор курсантов Морского корпуса Петра Великого

Гордо реет Андреевский флаг, сотни лет на морях как завет.

Над Кронштадтом Толбухин маяк шлет ему свой мерцающий свет.

Не бывает побед без потерь, но победу нельзя не любить,

В океаны распахнута дверь, повеленьем Петра флоту быть!

Овеян славой и ветрами всех широт, ни перед кем не опустивший флага флот.

Синий на белом полотнище крест к небу вздымают норд-ост и зюйд-вест.

Вместе радость и горе деля, третий тост подымаем за тех,

Кто не списан еще с корабля, и не раб сухопутных утех

Если главный калибр молчит, значит есть уваженье к нему,

А на флагмане даже в ночи лишь ведомый увидит корму.

Пусть на вахте в походном строю, стиснув лент позолоту в зубах,

Моряки у судьбы на краю покоряют просторы и страх.

Русский флот как бессмертный Варяг никогда не сдается врагам.

Все наверх и равненье не флаг, салютуя родным берегам.

Гордо майорить Андріївський прапор, сотні років на морях як завіт.

Над Кронштадтом Толбухін маяк шле йому своє мерехтливе світло.

Не буває перемог без втрат, але перемогу не можна не любити,

В океани відчинені двері, наказом Петра флоту бути!

Овіяний славою і вітрами всіх широт, що перед ким не опустив прапора флот.

Синій на білому полотнищі хрест до неба здіймають норд-ост і зюйд-вест.

Разом радість і горе ділячи, третій тост піднімаємо за тих,

Хто не списаний ще з корабля, і не раб сухопутних втіх

Якщо головний калібр мовчить, то є повага до його,

А на флагмані навіть у ночі лише ведений побачить корму.

Нехай на вахті в похідному строю, стиснувши стрічок позолоту в зубах,

Моряки у долі на краю підкорюють простори і страх.

Російський флот як безсмертний Варяг ніколи не здається ворогам.

Все нагору і рівняння не прапор, салютуючи рідним берегам.