Promesse à Enora - Vii

Enora rappelle-toi, le temps n’efface que les détails

Tends le doigt vers le ciel tu pourras toucher les étoiles

Dis-toi seulement, Gwen est là dans nos mémoires

Déleste-toi un peu du poids du désespoir

Enora, dans tes yeux je l’ai vu briller

Un vingt-six février tout s'écroule autour de toi

On rebâtira demain dans le silence et le secret

Un grand frère c’est sacré entre l’absence et le regret

Ces mots du bout des lèvres lentement je les murmure

M’arme de vos blessures, un ange est tombé de là-haut

Je trébuche et me questionne, sur un spectre si pesant

Dans ce funérarium on était quasiment deux cents

Ce sentiment de vide, Gwenvaël avait 16 ans

Gamin difficile à cerner mais tellement intelligent

Un peu distant, il se foutait parfois de tout

Mais frissonnait en écoutant le chant des chœurs de l’armée rouge

Ne repars pas à zéro, on vit avec le manque

Un stylo et du piano sans que les souvenirs te hantent

Étrange, de ses deux mains la vie t'étrangle

De l’encre, pour se donner rendez-vous demain

Enora rappelle-toi, le temps n’efface que les détails

Tends le doigt vers le ciel tu pourras toucher les étoiles

Dis-toi seulement, Gwen est là dans nos mémoires

Déleste-toi un peu du poids du désespoir

Enora, dans tes yeux je l’ai vu briller

Un vingt-six février tout s'écroule autour de toi

On rebâtira demain dans le silence et le secret

Un frangin c’est sacré entre l’absence et le regret

L’oraison nous empoisonne, on attend la floraison

On murmure à l’au-delà les yeux perdus vers l’horizon

Mais avant le naufrage la vie n'était pas si moche

Voyager à travers les pages de Lovecraft ou Asimov

Écouter du Cannibal Corpse, brutal anthropophage

Pouvoir étudier le russe et déchiffrer mes tatouages

Inutile de vriller mais dur de rester positif

Attentif, c'était Gwen qui chantonnait Printemps tardif

Quand le soleil se couche notre peine est souveraine

Son pote c'était Pierre aussi loin que je m’en souvienne

Comme de la porcelaine, les sentiments se brisent

La mort te fait la bise sur la neuvième de Beethoven

Enora rappelle toi, le temps n’efface que les détails

Tends-le doigt vers le ciel tu pourras toucher les étoiles

Dis-toi seulement Gwen est là dans nos mémoires

Déleste-toi un peu du poids du désespoir

Enora, dans tes yeux je l’ai vu briller

Un vingt-six février tout s'écroule autour de toi

On rebâtira demain dans le silence et le secret

Un frère c’est sacré entre l’absence et le regret

Le regard dans le vague et le vague à l'âme en vogue

Les idées glauques nous encerclent comme une bague

Tout déborde à l’intérieur dans un tsunami de spleen

Je n’ai que de l’encre de Chine pour apaiser votre terreur

Cette ficelle et ce pont, ces liens qui se défont

Un enfant qu’on incinère c’est un monde qui s’effondre

Moi j’arrive à Paname pour un hommage à Clément

Enora se présente, m’expliquant simplement

Qu’elle a besoin d’un autographe à déposer sur le marbre

Je me souviens de Gwen en fond d'écran de son portable

Fidèle à ma parole, à ce serment solennel

Une promesse en poème à la mémoire de Gwenvaël

Енора пам'ятайте, час стирає лише деталі

Покажіть пальцем на небо, щоб торкнутися зірок

Просто скажіть собі, що Гвен є в наших спогадах

Звільніться від відчаю

Енора, я бачив, як сяють твої очі

Двадцять шостого лютого все руйнується навколо вас

Завтра ми відбудуємося в тиші та таємниці

Старший брат є священним між відсутністю та жалем

Ці губи я повільно шепочу

Озброй мене своїми ранами, Ангел упав згори

Я спотикаюся й дивуюся, на такому важкому спектрі

У цьому похоронному бюро нас було майже дві сотні

Це відчуття порожнечі, Гвенваель було 16

Дитину важко визначити, але вона така розумна

Трохи відсторонений, іноді йому було байдуже

Але тремтіли, слухаючи спів червоноармійських хорів

Не починайте з нуля, ми живемо з нестачею

Перо і піаніно без спогадів, які вас переслідують

Дивно, обома руками життя душить тебе

Чорнило, зустрітися завтра

Енора пам'ятайте, час стирає лише деталі

Покажіть пальцем на небо, щоб торкнутися зірок

Просто скажіть собі, що Гвен є в наших спогадах

Звільніться від відчаю

Енора, я бачив, як сяють твої очі

Двадцять шостого лютого все руйнується навколо вас

Завтра ми відбудуємося в тиші та таємниці

Брат є священним між відсутністю та жалем

Молитва нас отруює, чекаємо цвітіння

Ми шепочемо з потойбіччям, загубивши очі на горизонті

Але до затоплення життя було не таким вже й поганим

Мандруючи сторінками Лавкрафта чи Азімова

Слухайте Cannibal Corpse, Brutal Cannibal

Щоб мати можливість вивчати російську мову і розшифровувати свої татуювання

Не потрібно крутити, але важко залишатися позитивним

Уважно, це була Гвен, наспівуючи Пізню весну

Коли сонце заходить, наша скорбота суверенна

Наскільки я пам’ятаю, його другом був П’єр

Як порцеляна, почуття розбиваються

Смерть цілує вас на дев'ятому Бетховена

Енора пам'ятайте, час стирає лише деталі

Наведіть його на небо, щоб торкнутися зірок

Просто скажіть собі, що Гвен є в наших спогадах

Звільніться від відчаю

Енора, я бачив, як сяють твої очі

Двадцять шостого лютого все руйнується навколо вас

Завтра ми відбудуємося в тиші та таємниці

Брат є священним між відсутністю та жалем

Туманний погляд і туманна душа в моді

Моторошні ідеї оточують нас, як кільце

Все переливається всередині в цунамі селезінки

У мене є лише чорнило, щоб заспокоїти ваш жах

Ця струна і цей міст, ці зв’язки, що розплутуються

Дитина, яку кремують, — це світ, який руйнується

Я їду до Панами, щоб віддати данину пам’яті Клеману

Енора представляється, просто пояснюючи

Що їй потрібен автограф, щоб покласти на підлогу

Я пам’ятаю Гвен як шпалери для її мобільного телефону

Вірний своєму слову, цій урочистій клятві

Обіцянка у вірші на згадку про Гвенваель