La Métaphore - Vii

J’apprends des diverses coutumes, des multiples cultures

Je sais que la beauté se cache sous les caricatures

Ma spiritualité n’est que les formes de ma nature

La terre est une église, moi j’en suis la progéniture

Je prends le temps, je suis le rythme, rien de bien terrible

Balade allégorique un peu comme St-Éxupery

Public Enemy, 92: c’est le déclic et je m’implique

Un bic et du papier, je rendrais l’ennui magnifique

Je m’affirmais par la musique à défaut d'être un bon élève

Et le nom de mes rêves je l’avais sur le bout des lèvres

Dans un coin de ma tête, sous un ciel électrique

Sur la même longueur d’onde car le réel est éclectique

Je me cultive avec toujours autant de zèle

Nos ailes suffisent, inutile de vouloir se poudrer le zen

Et je plane, un bon point de vue vaut mieux qu’un long discours

J’aime être libre, c’est un luxe par les temps qui courent

J’ai mon parcours, je déplore vos concours à la con

Si Dieu est mort, j’en ai tracé les contours à la bombe

Ma voix sera la bonne car je l’ai tracé de mes mains

Ce feu au fond des yeux chez moi plus jamais ne s'éteint

Le savoir que l’on détient sans l’arrogance ou le dédain

Un paradis foireux n’est pas le monde que je dépeins

J’m’en bats les reins, j’ai l’arme atomique dans la boîte crânienne

Je crois bien plus en nous tous qu’en ta race aryenne

Et je porte le micro comme un souvenir trop lourd

À l’heure où chacun de nos mots souffre d’un avenir trop court

Je tombe, je me relève, je n’en tire que des leçons

Tant que le soleil se lève je me contente d’hausser le ton

Je rature et me rassure à la lecture de mon écrit

Mon esprit je triture sous la moiteur d’un bonnet gris

J’arrive enfin sur Terre à la vitesse d’un météore

Puis tranquillement je m'évapore pour laisser place aux métaphores

Je tape des mains, je remue la tête sur du death ou du jazz

Dans le secret de mes jardins je fais pousser mes phrases

Patiemment je m’efface, tard ou pas moi je m’en fiche

C’est la simplicité des parents qui nous rend plus riche

Parmi les tiens, sépare le vrai du faux tu verras bien

Pour des bulletins, ça parle des humains comme des acariens

C’est le bordel dehors, des jeunes se prennent au jeu

Mais la poule aux œufs d’or c’est juste que de la poudre aux yeux

Serais-je de ceux que l’on zappe à la fin de la vidéo?

À notre époque le vide est beau, ce n’est pas vrai que dans le rap

Avant les faits, j’essaie d’en percevoir l'écosse

Je m’accommode si mal de la réalité des choses

Je cause avec des portes au figuré comme au sens propre

Je m’interpose et me transporte là où la paix l’emporte

Et je contourne le problème sans jamais le résoudre

Dur d'écarter le dilemme sans vouloir se serrer les coudes

Je vois l’univers dans ma loupe, sert du cyanure à la louche

Et je crois pas plus en l’Homme qu’en mes quatre mille amis Facebook

J'écoute attentivement, je doute avec discernement

L’ancien ou bien l’enfant, j’apprends de leur enseignement

Sereinement je prends le temps de me pencher sur l’essentiel

De contempler le ciel ou voir un coucher de soleil

Car tout ça n’a pas de prix depuis des lustres et plus encore

Tout est question de métaphore voilà sûrement pourquoi j'écris

Et je porte le micro comme un souvenir trop lourd

À l’heure où chacun de nos mots souffre d’un avenir trop court

Je tombe, je me relève, je n’en tire que des leçons

Tant que le soleil se lève je me contente d’hausser le ton

Je rature et me rassure à la lecture de mon écrit

Mon esprit je triture sous la moiteur d’un bonnet gris

J’arrive enfin sur Terre à la vitesse d’un météore

Puis tranquillement je m'évapore pour laisser place aux métaphores

Et tranquillement je m'évapore pour laisser place aux métaphores

La métaphore

Élancé sur un nuage de métaphores

La métaphore

Je te perfore de métaphores

La métaphore

J’aligne mes plus belles métaphores

La métaphore

Je te perfore de métaphores, allez, appelle les renforts

Я дізнаюся про різні звичаї, багато культур

Я знаю, що під мультиками ховається краса

Моя духовність — це лише форми моєї природи

Земля — церква, я — її породження

Витрачаю час, дотримуюся ритму, нічого страшного

Алегорична прогулянка трохи схожа на Сент-Екзюпері

Public Enemy, 92: це клацає, і я долучаюся

Ручка і папір, я зроблю нудьгу красивою

Я самостверджувався музикою, якщо не був хорошим учнем

І ім'я моєї мрії я мав на вустах

У кутку моєї голови, під електричним небом

На одній хвилі, тому що реальність еклектична

Я вдосконалюю себе з таким завзяттям

Наших крил достатньо, не потрібно хотіти пудрити дзен

І я кайфую, хороша точка зору краще довгої мови

Мені подобається бути вільним, сьогодні це розкіш

У мене є своє минуле, я шкодую про ваші нісенітниці

Якщо Бог помер, я намалював це фарбою

Мій голос буде правильним, тому що я провів його руками

Цей вогонь у моїх очах ніколи не згасає

Знання, якими людина володіє без зарозумілості чи зневаги

Облажаний рай — це не той світ, який я зображую

Мені пофіг, у мене атомна зброя в черепній коробці

Я вірю в усіх нас набагато більше, ніж у вашу арійську расу

І я ношу мікрофон, як важкий сувенір

У той час, коли кожне наше слово страждає від надто короткого майбутнього

Я падаю, я встаю, я тільки цьому вчуся

Поки сонце сходить, я просто підвищую голос

Я викреслюю і заспокоюю себе, читаючи написане

Розум млію під вогкістю сірої шапки

Нарешті я прибуваю до Землі зі швидкістю метеора

Потім я тихо випаровуюсь, щоб дати місце метафорам

Плескати в долоні, трясти головою до смерті чи джазу

У таємниці моїх садів я вирощую свої речення

Терпляче я в'яну, пізно чи ні, мені все одно

Саме простота батьків робить нас багатшими

Серед ваших відокремте справжні від підробок, які ви побачите

Для бюлетенів він говорить про людей, як про пилових кліщів

Надворі бардак, молодь втручається

Але гусак - це просто декорація вітрини

Чи був би я одним із тих, кого пропустили в кінці відео?

У наш час порожнеча прекрасна, це стосується не лише репу

Перш ніж факти, я намагаюся сприймати Шотландію

Я так погано адаптуюся до реальності речей

Я говорю з дверима в переносному і прямому значенні

Я вступаю і везу себе туди, де панує мир

І я обходжу проблему, так і не вирішуючи її

Важко відкинути дилему, не бажаючи триматися разом

Я бачу всесвіт у своїй лупі, ковш ціанід

І я вірю в Людину не більше, ніж у мої чотири тисячі друзів у Facebook

Слухаю уважно, сумніваюся проникливо

Старший чи дитина, я вчуся з їхньої науки

Я спокійно зосереджуюсь на головному

Подивіться на небо або подивіться на захід сонця

Тому що все це було безцінним протягом століть і більше

Це все про метафори, тому, мабуть, я пишу

І я ношу мікрофон, як важкий сувенір

У той час, коли кожне наше слово страждає від надто короткого майбутнього

Я падаю, я встаю, я тільки цьому вчуся

Поки сонце сходить, я просто підвищую голос

Я викреслюю і заспокоюю себе, читаючи написане

Розум млію під вогкістю сірої шапки

Нарешті я прибуваю до Землі зі швидкістю метеора

Потім я тихо випаровуюсь, щоб дати місце метафорам

І тихо випаровуюся, щоб дати дорогу метафорам

Метафора

Витає на хмарі метафор

Метафора

Я вбиваю вас метафорами

Метафора

Я вирівнюю свої найкрасивіші метафори

Метафора

Метафорами проколю, давай, викликай підкріплення