Nocturne - Vii, Euphonik

Je claque des dents, la peau du cuir pelé

Squelette hagard errant dans les nuits gelées

Température zéro, tempérament moins deux

Négatif frérot, on s’en sort moins bien qu’eux

Spleen, éthique, espace, vagabondage mental

Des phases lamentables et de nombreuses impasses

Ok t’inquiètes mec on a la nuit pour nous

Ces jours d’obsèques et dans mon corbillard tout roule

On sera pas toujours cool mais ça c’est pas un scoop

Quand tout s'écroule mon pote tu craches pas dans la soupe

Je dialogue avec mon âme mais ça devient si rare

Comme des spams j’atterris dans les indésirables

Je vois mon rival dans les milles morceaux de mon miroir

Le Guernica de Picasso dans l’un de mes tiroirs

De l’espoir dans le blanc des yeux d’un chien galeux

Perd pas de temps mon vieux des vies t’en as pas deux

Comme un canard boiteux je suis toujours à la traîne

Rimes bateaux, bouche pâteuse, non c’est pas la peine

J’ai du vert dans les veines, du venin dans la gorge

Je passerai pas l’arme à gauche avant l’année prochaine

J’admire l’hiver, m’enfonce dans un abîme terrestre

De glace et de poussière: je suis comme un corps céleste

J’ai plus d’ampoules, je fais les cents pas dans ma tête

Noctambule avec un flash de vodka dans la veste

Moi je déambule perplexe dans mes balades nocturnes

L’index tendu comme pour chatouiller Neptune

Insecte minuscule, système solaire

On pousse comme on peut sous l’hémisphère polaire

Les battements par minute: voilà tout ce que je tolère

Les poètes maudits, les mots de Charles Baudelaire

Besoin de prendre l’air, marre de mes quatre murs

Un dernier pack de bières et mon quartier carbure

Qu’on soit Rimbaud ou Baudelaire, on passe des heures à méditer

Car nos cœurs en vérité sont des tombeaux ouverts

Savoure la nuit, son tourbillon, ne voit qu’un tas de vies décimées

Un paradis assassiné, l’amour sous une pluie vermillon

De la rancune au coin des lèvres, balafré comme la lune

Des dunes, des montagnes de rêves quitte à crever dans l’infortune

Déchantèrent le teint blafard quand la vie nous met d'équerre

Je partirai au bout des claires, des lampadaires en guise de phares

Dans mes balades nocturnes y a ceux qui râlent et ceux qui foncent

Tempérament taciturne y a ceux qui parlent et ceux qui font

Sous mes fleurs de Sakura j’enterre ton biz et tes ients-cli

Ça joue les tueurs, les yakuzas mais moi je les baise comme un yankee

Ce monde est devenu taré et les médias soit sûr qu’ils nient

J'écris sous un ciel voilé, ils débattent sur le burkini

Je ne dors que d’un œil à l’heure où les consciences se fanent

Même si mon cœur est un cercueil, est-ce le mien qui est en panne?

Vingt et un grammes que rien n’allège, le poids d’une âme indivisible

Je me sens presque invisible comme un fantôme sous la neige

L’amour nous rend vicieux, regarde nous on se blesse vite

Elle diront qu’elles sont presbytes alors qu’elles en ont plein les yeux

Nos soupirs les entends-tu?

On tient à peine debout

On continue de tenir le coup avec des sourires de pendus

Un vent glacial mais fraternel, dans ses bras je m'évanouie

Une balade éternelle et un violon dans la nuit

Moi je déambule perplexe dans mes balades nocturnes

L’index tendu comme pour chatouiller Neptune

Insecte minuscule, système solaire

On pousse comme on peut sous l’hémisphère polaire

Les battements par minute: voilà tout ce que je tolère

Les poètes maudits, les mots de Charles Baudelaire

Besoin de prendre l’air, marre de mes quatre murs

Un dernier pack de bière et mon quartier carbure

Dans le silence de la nuit c’est là que je me sens le mieux

Balade au clair de lune

Dans le silence de la nuit c’est là que je me sens le mieux

Du monde dans lequel on vit je me réfugie le soir

Dans le silence de la nuit c’est là que je me sens le mieux

Balade nocturne dans des champs de jasmin

Dans le silence de la nuit c’est là que je me sens le mieux

Du monde dans lequel on vit je me réfugie le soir

Я цокотю зубами, шкіра здерта

Змучений скелет блукає крижаними ночами

Нульова температура, мінус два темпераменту

Негативний брат, у нас не так добре, як у них

Сплін, етика, космос, ментальні блукання

Сумні фази і багато тупиків

Гаразд, не хвилюйся, у нас ніч для себе

Ці поминальні дні і в моєму катафалку все котиться

Ми не завжди будемо крутими, але це не совок

Коли все розвалиться, друже, ти не плюй у суп

Я розмовляю зі своєю душею, але це стає так рідко

Як спам, я потрапляю в небажане

Я бачу свого суперника в тисячі шматочків мого дзеркала

«Герніка» Пікассо в одній із моїх шухляд

Надія в білках коростявих собачих очей

Не гайте часу, моє старе життя, у вас немає двох

Як кульгава качка, я завжди позаду

Човнові рими, паскудний рот, ні, це того не варте

Позеленіло в жилах, отрута в горлі

Наліво переходитиму не раніше наступного року

Я милуюся зимою, тону в земну безодню

З льоду та пороху: Я як небесне тіло

У мене ще пухирі, я ходжу в голові

Нічна сова зі спалахом горілки в куртці

Я блукаю розгублений у моїх нічних прогулянках

Вказівний палець витягнутий, ніби полоскотати Нептуна

Крихітна комаха, сонячна система

Просовуємося, як можемо, під полярну півкулю

Ударів на хвилину: це все, що я терплю

Прокляті поети, слова Шарля Бодлера

Мені потрібно подихати свіжим повітрям, мені набридли власні чотири стіни

Остання пачка пива, і мій квартал горить

Незалежно від того, Рембо ми чи Бодлер, ми годинами медитуємо

Бо наші серця справді є відкритими гробами

Смакувати ніч, її вихор, бачити лише купу знищених життів

Убитий рай, кохання під кіноварним дощем

Обурення в кутику губ, пошрамоване, як місяць

Дюни, гори мрій, навіть якщо це означає смерть у нещасті

Розчарувався в блідому обличчі, коли життя ставить нас у нерівний стан

Я піду після ясних, ліхтарі як фари

У моїх нічних прогулянках є хто бурчить і хто заряджає

мовчазний темперамент є ті, хто говорить, і ті, що говорять

Під моїми квітами сакури я ховаю твій бізнес і твої клієнти

Він грає вбивць, якудза, але я трахаю їх, як янкі

Цей світ зійшов з розуму, а засоби масової інформації заперечують це

Я пишу під хмарним небом, вони сперечаються на буркіні

Я сплю з одним відкритим оком, а совість зникає

Хоч моє серце як труна, моє розбите?

Двадцять один грам, що ніщо не полегшує, вага неподільної душі

Я почуваюся майже невидимим, як привид у снігу

Любов робить нас злими, спостерігайте, як ми швидко постраждаємо

Вони скажуть, що у них пресбіоп, коли насититься цим

Наші зітхання чуєш?

Ми ледве стоїмо

Ми продовжуємо триматися з усмішками ката

Крижаний, але братський вітер, в його обіймах знепритомнію

Вічна їзда і скрипка в ночі

Я блукаю розгублений у моїх нічних прогулянках

Вказівний палець витягнутий, ніби полоскотати Нептуна

Крихітна комаха, сонячна система

Просовуємося, як можемо, під полярну півкулю

Ударів на хвилину: це все, що я терплю

Прокляті поети, слова Шарля Бодлера

Мені потрібно подихати свіжим повітрям, мені набридли власні чотири стіни

Остання пачка пива, і мій квартал горить

У нічній тиші я відчуваю себе найкраще

Місячна прогулянка

У нічній тиші я відчуваю себе найкраще

Від світу, в якому ми живемо, Я ховаюся вночі

У нічній тиші я відчуваю себе найкраще

Нічна прогулянка жасминовими полями

У нічній тиші я відчуваю себе найкраще

Від світу, в якому ми живемо, Я ховаюся вночі