Victor - Victor

It was a frosty December, it wsn’t the season for fruits;

His father fell dead of heart disease while lacing up his boots.

It was a frosty December when into his grave he sank;

His uncle found Victor a post as a cashier in the Midlands Counties

bank.

It was a frosty December Victor was only eighteen.

But his figures were neat and his margins straight and his cuffs were

always clean.

He took a room at the Peveril, a respectableboarding-house: And Time

watched Victor day after day as a cat willwatch a mouse.

Victor went up to his bedroom, set the alarm bell;

Climbed into his bed, took his bible and read of happend to Jezebel.

It was the First of April, Anna to the Peveril came;

Her eyes, her lips, her breasts, her hips and her smile set men

aflame.

It was the Second of April, she was wearing a coat of fur;

Victor met her upon the stairs and fell in love with her.

The first time he made his proposal, she laughed, said:'I'll never

wed':

The second time there was a pause, then she shook her head.

Anna

looked at the mirror, pouted and gave a frown;

Said;'Victor's as dull

as a wet afternoon but I’ve got to settle down.'

The third time hemade his proposal, as they walked by the Reservoir,

She gave him a kiss like a blowon the head, said,'You are my heart’s

desire.'

They married early in August, she said;'Kiss me, you funny

boy':

Victor took her in his arms and said:'O my Helen of Troy.'

The clerks were talking of Anna, the door was just ajar:

One said:'Poor old Victor, but where ignorance is bliss, etcetera.'

Victor looked up at the sunset as he stood there all alone;

Cried:'Are

you in Heaven, Father ?', but the sky said’Address not known.'

Victor looked up at the mountains, the mountains all covered with

snow;

Cried:'Are you pleased with me, Father ?'and the answer came

back, No.

Victor came to the forest, cried:'Father, will she ever be true ?'

And the oaks and the beeches shook their heads and they

answered:'Not to you.'

Victor came to the meadow where the wind went

sweeping by: Cried:'O Father, I love her so,'but the wind said:'She

must die.'

Victor came to the river running so deep and so still;

Crying:'O Father, what shall I do ?'and the river answered:'Kill.'

Anna was sitting at table, drawing cards from a pack;

Anna was sitting at table waiting for her husband to come back.

Victor stood in the doorway, he didn’t utter a word;

She said:'What's the matter, darling ?'he behaved as if he hadn’t

heard.

There was a voice in his left ear, there was a voice in the

right,

There was a voice at the base of his skull saying:'She must die

tonight.'

Victor picked up a carving knife, his features were set and

drawn, Said;'Anna, it would have been better for you if you had not

been born.'

Anna jumped up from the table, Anna started to scream,

But Victor cam slowly after her like a horror in a dream.

She dodged behind the sofa, she tore down a curtain rod,

But Victor came slowly after her, said’Prepare to meet Thy God.'

He stood there above the body, he stood there holding the knife;

And the blood ran down the stairs and sang;

'I am the Resurrection

and the Life.'

They tapped Victor on the shoulder, they took him away

in a van;

He sat as quiet as a lump of moss saying;

'I am the Son of Man.'

Victor sat in a corner

Making a woman of clay.

Saying:'I am Alpha and Omega, I shall come

To judge the earth one day.'

Був морозний грудень, не сезон фруктів;

Його батько помер від хвороби серця, коли зашнуровував черевики.

Був морозний грудень, коли він занурився в могилу;

Його дядько знайшов Віктору посаду касира в графствах Мідлендс

банку.

Був морозний грудень Віктору було лише вісімнадцять.

Але його фігури були акуратними, поля прямими, манжети були такими

завжди чистий.

Він взяв кімнату в Peveril, респектабельному пансіоні: І час

спостерігав за Віктором день за днем, як кіт дивиться на мишку.

Віктор піднявся до своєї спальні, поставив будильник;

Заліз до нього в ліжко, взяв його Біблію і прочитав про те, що сталося з Єзавеллю.

Це було перше квітня, прийшла Анна до Певериля;

Її очі, її губи, її груди, її стегна та її посмішка налаштовують чоловіків

палаючий.

Було друге квітня, на ній була хутряна шуба;

Віктор зустрів її на сходах і закохався в неї.

Першого разу, коли він зробив пропозицію, вона засміялася і сказала: «Ніколи

ср':

Другого разу була пауза, потім вона похитала головою.

Анна

подивилася на дзеркало, насупилася і нахмурилася;

Сказав: «Віктор такий же нудний

як мокрий день, але я маю заспокоїтися».

Третій раз він зробив свою пропозицію, коли вони йшли біля водосховища,

Вона поцілувала його, як удар у голову, сказала: «Ти моє серце

бажання.'

Вони одружилися на початку серпня, вона сказала: «Поцілуй мене, кумедний».

хлопчик':

Віктор взяв її на руки і сказав: «О моя Олена Троянська».

Клерки говорили про Анну, двері були просто прочинені:

Один сказав: «Бідний старий Віктор, але там, де незнання є блаженством, тощо».

Віктор дивився на захід сонця, як він стояв там зовсім один;

Вигукнув: «Аре

ти на небесах, батьку?», але небо сказало: «Адреса невідома».

Віктор подивився на гори, гори всі вкриті

сніг;

Вигукнув: «Ти задоволений мною, отче?» І прийшла відповідь

назад, ні.

Прийшов Віктор до лісу, заплакав: «Батьку, вона колись буде правдою?»

І дуби, і буки похитали головами і вони

відповів: "Не тобі".

Віктор прийшов на галявину, куди пішов вітер

змітаючи повз: Вигукнув: «О, батьку, я так люблю її», але вітер сказав: «Вона

повинен вмерти.'

Віктор підійшов до річки, яка тече так глибоко і так тихо;

Плачучи: «Отче, що мені робити?», а річка відповіла: «Вбивати».

Анна сиділа за столом і витягувала карти з колоди;

Анна сиділа за столом і чекала, поки повернеться чоловік.

Віктор стояв на порозі, він не вимовив ні слова;

Вона сказала: «Що трапилося, любий?» Він поводився так, ніби він не

чув.

Був голос у його лівому вусі, був голос у в

правильно,

Біля основи його черепа почувся голос: «Вона повинна померти».

сьогодні ввечері.

Віктор взяв різьбовий ніж, його риси були встановлені та

намальовано, Сказав; «Анна, для вас було б краще, якби ви не зробили цього».

народився.'

Анна вскочила з-за столу, Анна почала кричати,

Але Віктор повільно йшов за нею, як жах у сні.

Вона ухилилася за диван, вона зірвала карниз,

Але Віктор повільно підійшов за нею, сказав: «Приготуйся до зустрічі зі своїм Богом».

Він стояв над тілом, він стояв там, тримаючи ніж;

І кров текла по сходах і співала;

«Я є Воскресіння

і життя».

Поплескали Віктора по плечу, забрали

у фургоні;

Він сидів тихо як грудка моху, кажучи;

«Я Син Людський».

Віктор сів у кут

Виготовлення жінки з глини.

Кажучи: «Я Альфа й Омега, я прийду

Щоб одного дня судити землю».