Давно прошло детство - ВИА «Поющие сердца»

Давно прошло детство,

А мне куда деться,

Когда любовь меня застала

Словно снегопад.

Вины моей нету,

Что нет зимой лета,

Но есть любовь, она такая,

Как вишнёвый сад.

Мне бы только

Знать твой номер дома,

Мне бы только

Быть твоим знакомым.

Мне бы только

От луны бы дольку,

И на том тебе спасибо,

Только это и скажу.

А вечер ждёт утра,

Не поступай круто,

Встречая день, спеша в дорогу,

Оглянись назад.

Любовь придёт, знаю,

Когда снега стают,

А если и немного раньше

Очень буду рад.

Мне бы только

Знать твой номер дома,

Мне бы только

Быть твоим знакомым.

Мне бы только

От луны бы дольку,

И на том тебе спасибо,

Только это и скажу.

Мне бы только

Знать твой номер дома,

Мне бы только

Быть твоим знакомым.

Мне бы только

От луны бы дольку,

И на том тебе спасибо,

Только это и скажу.

Я тебя не потревожу,

Всё сказал и ухожу…

Давно пройшло дитинство,

А мені куди подітися,

Коли кохання мене застало

Немов снігопад.

Вини моєї немає,

Що немає взимку літа,

Але є любов, вона така,

Як вишневий сад.

Мені тільки

Знати твій номер вдома

Мені тільки

Бути твоїм знайомим.

Мені тільки

Від місяця би часточку,

І на том тобі дякую,

Тільки це й скажу.

А вечір чекає ранку,

Не чини круто,

Зустрічаючи день, поспішаючи в дорогу,

Озирнися назад.

Любов прийде, знаю,

Коли сніги стають,

А якщо і трохи раніше

Дуже радий.

Мені тільки

Знати твій номер вдома

Мені тільки

Бути твоїм знайомим.

Мені тільки

Від місяця би часточку,

І на том тобі дякую,

Тільки це й скажу.

Мені тільки

Знати твій номер вдома

Мені тільки

Бути твоїм знайомим.

Мені тільки

Від місяця би часточку,

І на том тобі дякую,

Тільки це й скажу.

Я тебе не потривожу,

Все сказав і йду...