Пастух - ВИА Пламя

Положу на ладонь

Колосок золотой,

В родничок-светлячок

Загляну я до дна.

После дальних дорог,

Возвращаясь домой,

Понимаешь, что значит

Своя сторона.

Ну разве где-нибудь ещё,

Ну разве где-то

Увидишь небо

Такого цвета,

Такие вёсны,

Такие зимы –

Один-единственный

Мой край родимый.

Мне кукушка сто раз

Прокукует в лесу,

И поток синевы

Сразу хлынет в глаза…

Ненароком рукой

Проведу по лицу,

Может это – дождинка,

А может – слеза.

Ну разве где-нибудь ещё,

Ну разве где-то

Увидишь небо

Такого цвета,

Такие вёсны,

Такие зимы –

Один-единственный

Мой край родимый.

Ну разве где-нибудь ещё,

Ну разве где-то

Увидишь небо

Такого цвета,

Такие вёсны,

Такие зимы –

Один-единственный

Мой край родимый.

Такие вёсны,

Такие зимы –

Один-единственный

Мой край родимый.

Покладу на долоню

Колосок золотий,

У тім'ячко-світлячок

Загляну до дна.

Після далеких доріг,

Повертаючись додому,

Розумієш, що означає

Свій бік.

Ну хіба десь ще,

Ну хіба десь

Побачиш небо

Такого кольору,

Такі весни,

Такі зими –

Один єдиний

Мій край рідний.

Мені зозуля сто разів

Прокукує в лісі,

І потік синявий

Відразу хлине у вічі…

Ненароком рукою

Проведу по обличчю,

Може це - дощ,

А може – сльоза.

Ну хіба десь ще,

Ну хіба десь

Побачиш небо

Такого кольору,

Такі весни,

Такі зими –

Один єдиний

Мій край рідний.

Ну хіба десь ще,

Ну хіба десь

Побачиш небо

Такого кольору,

Такі весни,

Такі зими –

Один єдиний

Мій край рідний.

Такі весни,

Такі зими –

Один єдиний

Мій край рідний.