По обочинам размытым - Вертикаль

По обочинам размытым

Нарисованных тобой дорог

Я, дождём от глаз укрытый,

Убежал бы, если б только смог,

В ту страну, где звёзды в небе

Не тревожит злобный волчий вой…

Я бежал бы вслед за ветром,

И тебя забрал бы я с собой!

Мы с тобой дышали смрадом

Переулков старых городов,

Там писались песни складно,

И для них всегда хватало слов,

Но однажды я услышал,

Что пропел мне ветер на лету:

Оказалось, наши жизни

Мы с тобою прожили в плену

Холодного моря,

И остывшей земли,

Где навсегда потеряна воля,

Где нам о ней расскажут сны…

Ты не знаешь, но однажды

Ангел ночью сам войдёт в твой сон…

Только он тебе расскажет,

Для чего пылает горизонт,

Почему сжигают люди

На кострах последние мечты,

Кто плетёт земные судьбы

И зачем уходят корабли

В холодное море,

От остывшей земли,

Где навсегда потеряна воля,

Где нам о ней расскажут сны…

По обочинах розмитим

Намальованих тобою доріг

Я, дощем від очей укритий,

Втік би, якщо б тільки зміг,

В ту країну, де зірки в небі

Не турбує злобне вовче виття…

Я біг би слідом за вітром,

І тебе забрав би я собою!

Ми з тобою дихали сморідом

Провулків старих міст,

Там писалися пісні складно,

І для них завжди вистачало слів,

Але якось я чув,

Що проспівав мені вітер на льоту:

Виявилося, наші життя

Ми з тобою прожили в полоні

Холодного моря,

І охололої землі,

Де назавжди втрачено волю,

Де нам про неї розкажуть сни…

Ти не знаєш, але одного разу

Ангел уночі сам увійде у твій сон…

Тільки він  тебе розповість,

Навіщо палає горизонт,

Чому спалюють люди

На вогнищах останні мрії,

Хто плете земні долі

І навіщо йдуть кораблі

У холодне море,

Від остиглої землі,

Де назавжди втрачено волю,

Де нам про неї розкажуть сни…