Моя игра - Варчун

Мои дела.

Моя братва.

Жаль, когда хорошее кончается.

В детстве это было лето, сейчас и этого нет.

Уже кончаются билеты в обратную сторону,

А когда-то мы делили всё поровну.

Поровну смех и слёзы, поровну.

В сторону все заботы, в сторону.

Но теперь за меня никто не станет решать,

Кого любить, кого забыть, кого ждать.

Идёт время, дружбу заменила точность.

Общаемся лишь по электронной почте.

А те, с кем делил столько бед,

Зайти в гости не могут, а живут через дорогу.

Жаль, что друзей по деньгам выбирают.

Одни нужны и полезны, других забывают.

Уже запутались в долговых неуплатах

Или забылись в игровых автоматах.

Так устал, не спал, всё ждал, что

Позвонит хоть кто-нибудь;

есть кто в городе?

Или разбежались по подвалам,

Тратить деньги в бар, казино и всё.

Нет, я не претендую на внимание.

Сам знаю, что скучен и вечно недоволен,

Но большая компания уже давно не нужна.

Мне нужна любовь и верные друзья.

Мои слова.

Мои дела.

Моя братва.

Надо стать отцом, которым бы гордились.

При этом быть борцом, искать всегда справедливость.

Проще быть глупцом, дуракам живётся легче.

Жить и быть подлецом — дело чести.

Кто не признаёт труд, где вымирают,

Они вечно чего-то ждут и выбирают,

То одно, то второе, а то третье.

Появятся, исчезнут и как-то живут с этим.

А я не смог, нет, принять свою идею.

Потерял многих, тех, кто в меня не верил.

Просто сверили часы и разбежались в стороны.

Кто-то спор даже затеял по этому поводу.

Детская затея переросла во взрослую игру.

Даже не знаю, смогу ли я пожать руку.

Институт — мир больших возможностей.

Это не моё: дипломы, грамота и почести.

Моё то, что я вдохнул лет семь назад.

Семья, дети, друзья — я этому рад.

Я рад тому, что я нашёл свою студию.

Рад тому, что там работают сои люди.

Мои слова.

Мои дела.

Моя братва.

Вчера сидел и думал:

А что бы было, если я бы на всё плюнул,

Подальше бы засунул свои песни, свои тексты, свои ноты,

Оделся поцивильней и утром вышел на работу,

Подавил зевоту, с восьми и до пяти

Отработал бы, пришёл домой, включил TV,

Послушал новости, поел, попил пивка,

Пораньше спать лёг, и по новой всё с утра —

Работа, дом, семья, жена, дети?

После смерти некролог, пару строк в газете,

Типа жил такой-то, типа умер,

Типа ну и хуй с ним, кому он нужен?

Такая перспектива не впечатлила.

Я буду биться до конца, пока есть силы,

Есть цели, есть друзья, которые не кинут.

Такие же, как я, чего-то ищут.

Идут куда-то, разбивая в кровь лоб.

Готовы всё, что есть, отдать за хип-хоп.

Таких не много, я знаю одного, двух.

Я буду биться, даже если и они уйдут.

Мои слова, мои дела, моя братва раз и навсегда.

Мои слова, мои дела, моя братва.

Это моя игра.

Мои слова, мои дела, моя братва.

«Квазар музыка».

Мои слова, мои дела, моя братва.

Это моя игра.

Мої справи.

Моя братва.

Жаль, коли гарне закінчується.

У дитинстві це було літо, зараз і цього немає.

Вже закінчуються квитки в зворотній бік,

А колись ми ділили все порівну.

Порівну сміх і сльози, порівну.

У бік всі турботи, бік.

Але тепер за мене ніхто не стане вирішувати,

Кого любити, кого забути, кого чекати.

Йде час, дружбу замінила точність.

Спілкуємось лише електронною поштою.

А ті, з ким ділив стільки бід,

Зайти в гості не можуть, а живуть через дорогу.

Шкода, що друзів по деньках вибирають.

Одні потрібні і корисні, інших забувають.

Вже заплуталися у боргових несплатах

Або забули в ігрових автоматах.

Так втомився, не спав, все чекав, що

Зателефонує хоч хтось;

є хто в місті?

Або розбіглися по підвалам,

Витрачати гроші в бар, казино і все.

Ні, я не претендую на увагу.

Сам знаю, що нудний і вічно незадоволений,

Але велика компанія вже давно не потрібна.

Мені потрібна любов і вірні друзі.

Мої слова.

Мої справи.

Моя братва.

Треба стати батьком, яким би пишалися.

При цьому бути борцем, завжди шукати справедливість.

Простіше бути дурнем, дурням живеться легше.

Жити і бути підлим - справа честі.

Хто не визнає працю, де вимирають,

Вони вічно чогось чекають і обирають,

То одно, то друге, а то третє.

З'являться, зникнуть і якось живуть з цим.

А я не зміг, ні, прийняти свою ідею.

Втратив багатьох, тих, хто в мене не вірив.

Просто звірили годинник і розбіглися в сторони.

Хтось суперечка навіть затіяв із цього приводу.

Дитяча витівка переросла в дорослу гру.

Навіть не знаю, чи зможу я потиснути руку.

Інститут - світ великих можливостей.

Це не моє: дипломи, грамота та почесті.

Моє те, що я вдихнув років сім тому.

Сім'я, діти, друзі — я цьому радий.

Я радий тому, що я знайшов свою студію.

Радий тому, що там працюють люди.

Мої слова.

Мої справи.

Моя братва.

Вчора сидів і думав:

А що би було, якщо я би на все плюнув,

Далі би засунув свої пісні, свої тексти, свої ноти,

Одягнувся поцивільніше і вранці вийшов на роботу,

Придушив позіхання, з восьми і до п'яти

Відпрацював би, прийшов додому, увімкнув TV,

Послухав новини, поїв, попив пивка,

Раніше спати ліг, і по нової все з ранку —

Робота, дім, сім'я, дружина, діти?

Після смерті некролог, кілька рядків у газеті,

Типу жив такий-то, типу помер,

Типу ну і хуй з ним, кому він потрібний?

Така перспектива не вразила.

Я буду битися до кінця, поки є сили,

Є цілі, є друзі, які не кинуть.

Такі, як я, чогось шукають.

Ідуть кудись, розбиваючи в кров лоб.

Готові все, що є, віддати за хіп-хоп.

Таких не багато, я знаю одного, двох.

Я буду битися, навіть якщо і вони підуть.

Мої слова, мої справи, моя братва раз і назавжди.

Мої слова, мої справи, моя братва.

Це моя гра.

Мої слова, мої справи, моя братва.

"Квазар музика".

Мої слова, мої справи, моя братва.

Це моя гра.