Час волка - Vanich

Какова твоя функция?

В этой жизни действуют все по инструкции.

Какова моя функция?

Предельное значение не достиг еще.

Год прошел, двадцать первый, а я все не верю

В смертельные точки на теле, не верю.

Миллионы молятся, а я все не верю в чудеса,

На грязь закрываю глаза.

Не верю в тот мир, который на самом деле.

Зато я вижу каждый день с самого утра,

Как молодые девочки продают себя,

Погрязшие в похоти потные мужики

Покупают их на улице за гроши.

Машины переполнены, пьяные рожи.

Сделай погромче шансон.

Лишь к утру пьяный секс переходит в сон.

Лишь с рассветом улицы засыпают.

С головой укрываясь от ругани и мата,

Когда устал и хочется заснуть.

Я понимаю, что этого дня уже не вернуть.

Столько всего мне хотелось совершить,

Но все равно два дня за один не прожить.

Строю планы, их забываю с утра,

С утра ничего не помню, что было вчера.

И все равно засыпаю в час волка,

В два часа, и каждую минуту просыпаюсь от страха.

— Здравствуйте, мы с телевидения!

— В чем дело?

— Вы участвовали в побоище сегодня ночью, разбили что-нибудь?

— Эй, мадам, для вас что, хулиганов надо что ли собрать?

— Да нет, я так не говорила

— А за кого ты нас принимаешь, мадам?

— Да ладно, ничего…

— А почему вы не выходите из машины?

— Иы работаем, а сейчас опаздываем.

— Ах, вы работаете.

Это каким образом?

Сейчас напридумываете всяких страшных

сказок — и вся работа!

Кончай нас снимать, кончай!

Ты что заявилась сюда, в мой сраный квартал?

Давай, вали отсюда!

Что ты здесь снимаешь, сука?

Якою є твоя функція?

В цьому житті діють всі за інструкцією.

Якою є моя функція?

Граничне значення не досяг ще.

Рік пройшов, двадцять перший, а я все не вірю

У смертельні точки на тілі, не вірю.

Мільйони моляться, а я все не вірю в чудеса,

На бруд заплющую очі.

Не вірю в той світ, який насправді.

Зате я бачу щодня з самого ранку,

Як молоді дівчата продають себе,

Забруднені спітнілі мужики

Купують їх на вулиці за гроші.

Машини переповнені, п'яні пики.

Зроби голосніше шансон.

Лише до ранку п'яний секс переходить у сон.

Лише на світанку вулиці засинають.

З головою ховаючись від лайки і мату,

Коли втомився і хочеться заснути.

Я розумію, що цього дня вже не повернути.

Стільки всього мені хотілося зробити,

Але все одно два дні за один не прожити.

Будую плани, їх забуваю з ранку,

Зранку нічого не пам'ятаю, що було вчора.

І все одно засинаю в годину вовка,

У дві години, і кожної хвилини прокидаюся від страху.

— Здрастуйте, ми з телебачення!

- В чому справа?

— Ви брали участь у побоїщі сьогодні вночі, розбили щось?

— Гей, мадам, для вас що, хуліганів треба що зібрати?

— Так, ні, я так не говорила

— А за кого ти нас приймаєш, мадам?

— Так, добре, нічого…

— А чому ви не виходите з машини?

— І працюємо, а зараз запізнюємося.

— Ах, ви працюєте.

Це яким чином?

Зараз вигадуєте всяких страшних

казок — і вся робота!

Кончай нас знімати, кінчай!

Ти що заявилася сюди, в мій сраний квартал?

Давай, вали звідси!

Що ти тут знімаєш, суко?