Silently - Vanden Plas

When I open up the door and I step into a floor

See me running down the way

To another place I’ll stay

In this room there is a door

From another endless floor

So I walk it 'til the end

Am coming back where I began

Then I fall into a dream

Within a dream within a dream

Of the murder from «the silence of the lambs»

Silently deeply creep in my heart and soul

Silently deeply creep all my love has gone

In my private picture dome

After 1000 days alone

I am meeting depardieu

And he asked me here to stay

An ambiguous sequel in many ways

Concerning my own situation

The translation «de son nom»

Implies that all the gods are gone

And I’m falling into the scenes

Inside my movie gathering

Living timeless in a «casket irony» here

Silently 1, 2, 3 see the hours flow

Siently 39, 40 nights ago

Silently days and weeks slowly counting by

Not a second not the years

Reign our measured time

Silently deeply creep in my heart and soul

Silently deeply creep under skin and bones

Say why minutes take one life

But years run out of hands

Here I play «capture time» try to understand

Silently deeply creep in my heart and soul

Silently deeply creep all my love has gone

Коли я відчиняю двері й ступаю на підлогу

Побачте, як я біжу по дорозі

В інше місце, де я зупинюся

У цій кімнаті є двері

З іншого нескінченного поверху

Тож я проходжу до кінця

Повертаюся з того, з чого почав

Тоді я впадаю у мрію

У сні уві сні

Про вбивство з «мовчання ягнят»

Безшумно глибоко заповзає в моє серце й душу

Безшумно, глибоко повзає все моє кохання

У моєму приватному куполі

Через 1000 днів на самоті

Я зустрічаюся з Депардьє

І він попросив  мене тут залишитися

Багато в чому неоднозначне продовження

Щодо моєї ситуації

Переклад «de son nom»

Означає, що всі боги зникли

І я впадаю в сцени

Всередині моєї кінозбори

Жити тут безчасно в «іронії скриньки».

Мовчки 1, 2, 3 бачать, як течуть години

Тихо 39, 40 ночей тому

Повільно рахують дні й тижні

Ні секунди, ні роки

Царюй наш виміряний час

Безшумно глибоко заповзає в моє серце й душу

Безшумно глибоко пробираються під шкіру і кістки

Скажи, чому хвилини забирають одне життя

Але роки минають

Тут я граю у «захоплення часу», намагаюся зрозуміти

Безшумно глибоко заповзає в моє серце й душу

Безшумно, глибоко повзає все моє кохання